Любов іншого виміру

– «Бiдолашна! Зовсiм не обтяжена послiдовнiстю, хоча таке перенести!» – подумала Олена. Лiда простягнула iй папiрець.

– Ось, тiки полюбуйся на цю важну тварюку! Яку доброту, який умняк накинув на свою крисячу морду! Обклеiли цiею пикою весь наш район! А наш шкiльний забор так, що нiде курцi клюнуть! – i Лiда аж затремтiла вiд ненавистi.

– То це той самий гвалтiвник? Боже… Та вiн же балотуеться у депутати вiд нашого округу у Верховну Раду!… Що тут пишуть?.

. Демократ, ну звiсно,… семья, двое детей… старшая дочь – студентка университета… меценат… на благо общества… благодаря щедрым пожертвованиям на реконструкцию Преображенского храма… способный руководитель нового типа… – Олена перервала таке читання, ii мозок напружено аналiзував.

– Ти прочитала це?! – Лiда з розмахом тикнула у листiвку пальцем. – У покидька дочка, старша за мене!

У Лiдиних очах багаттям розворушилася жага помсти, однак Олена зрадiла цьому, принаймнi зараз вона виглядала живою.

– Так, це особливий виродок. Захiд зi мною не погодиться, але, на мою думку, таких треба страчувати на площi… Що тут ще?.. Ага, итоговая встреча с избирателями в учебно-воспитательном комплексе №28… У нашiй школi! Сьомого о шостiй… Обов’язково пiдемо! – i Олена насупила брови, нiби промiрковуючи якусь нечувану витiвку.

– Та ти шо, Оленко! Мене стошнить вiд одного взгляда на цю падлюку!

– А ти не дивись на нього, – порадила Олена, – щось менi пiдказуе, що ми примусимо цього покидька розповiсти людям про його дiяльнiсть на користь суспiльства вiдверто.

– Дивуеш ти мене, подруго! Кажеш, шо я наiвна, а сама! Та вiн прийде туди, шоб брехати! – i у Лiдиних очах знову загорiлося праведне полум’я.

– Подивимось, подивимось, – по обличчю Олени майнула ледь помiтна посмiшка Мадонни. – Що ж було далi, у лiкарнi?

– Далi, як у казцi: чем дальше, тем страшнее! Менi приказали лягти на те кляте крiсло.

Сара Абрамовна, гiнеколог, маленька така, жирна, халат грязний, у кровi… Ну, вона полiзла туди та як заверещить: – «Вон из кресла! Тут почти три месяца! Первый аборт, на хрена мне этот риск? Тебе рожать пора, девка, слазь!».

– Господи! – тiльки i видихнула Олена, прикипiвши до обличчя подруги напруженим поглядом.