Любов іншого виміру

Та джерелом настирноi уваги i заздрощiв були ii загадковi фiолетовi очi. Вiдтiненi довгими чорними вiями, вони виглядали фантастично глибокими, яскравими.

– Очi моi, очi! Аби не ви, мене б не вважали вiдьмою! – важко зiтхнула Олена.

Щоб не привертати уваги набридливих чоловiкiв, вона зазвичай носила довгий мiшкуватий одяг i не пiдмальовувалась. Та сьогоднi на неi раптом щось найшло: iй чомусь так не захотiлось виглядати попелюшкою, вирядженою опудалом, що вона одягла коротеньку чорну сукню у фiолетовий горох, пiдфарбувала вii i навiть торкнулася помадою своiх нiжних вуст.

– Що це таке? Переодягнись у щось пристойне! Ти зведеш мене у могилу ранiше часу! Не вистачало ще, щоб якiсь негiдники затягли тебе у машину!

– Мамо, а чим я гiрша за iнших дiвчат? Чому вони оголюються як завгодно, а я повинна одягатися, як бабуся? Набридло менi всiх боятися. Набридло! Нехай бояться мене! – вирвалося в Олени i вона гордовито розправила плечi.

– Аби ж ти була такою, як всi. Прошу, доню, будь розважливою. Якщо ти не повернешся через двi години, я почну хвилюватися, зрозумiла?

Олена ствердно хитнула головою i покрокувала до ворiт. Мама перехрестила ii плечi.

Глава 3

Олена йшла рiдним селищем. Закуток украiнського села у хатках i садочках лишився недоторканим майже у центрi мiста завдяки кручам. Мiсто загрозливо пiдступило до нього з усiх бокiв i зупинилося перед тими кручами, як ворог перед глибоким захисним ровом, оточуючим середньовiчний замок.

Розмiрковуючи про нiчну пригоду у садку, Олена йшла поволi. Їй назустрiч, перевалюючись з ноги на ногу, загодованими гусками сунулись Клава i Зiна, ii сусiдки. Жiнок так згорбило пiд важелем тяжких господарських сумок, що iх незграбнi, товстi тiла здавалися розплющеними. Олена привiталася до них першою.

– Зссте! – цикнули обидвi у вiдповiдь.

– Ведьмака, вырядилась, как проститутка, – гадюкою прошипiла Зiна iй услiд.

Олена гiрко посмiхнулася, за три роки вона так i не звикла до свого прiзвиська. Перехопивши вiдверто пристраснi погляди кiлькох зустрiчних чоловiкiв, Олена вирiшила не зважати на оточуючих i поринула у невеселi думи. Вона згадала про нещастя, що трапилося з ii единою подругою Лiдою.

Так, з ii подругою сталося лихо. Обличчя Олени посуворiшало. Лiдочка, маленька пухленька бiлявка з личком ляльки Барбi, завагiтнiла.