Любов іншого виміру

 – Цi ii фантастичнi фiолетовi очi… Вони вбирають безмежжя Всесвiту, чи менi здалося?

– Вбирають, а ii душа надзвичайно тендiтного рожевого вiдтiнку… Виникае потреба ii захищати, – щиро промовив Ісус.

– Так, я ледь не збожеволiв вiд приголомшення, коли ii Сяючу беззахиснiсть потягло у ту кляту дiрку! – розхвилювався: – Отвечаю, если бы это случилось, у меня бы крышу сорвало полностью! Удивляюсь, как мы успели с Тобой ее выхватить, Спаситель…

– Не удивляйся, Сатана. Не хуже тебя разбираюсь в ценности души и красоты.

Я всегда буду рядом с ней, всегда буду защищать ее и, прежде всего, от нечистой силы. – i Спаситель кинув на Люцифера твердий, вольовий погляд.

Сатана встав, заметушився по вiтальнi, розкурив сигару, знову сiв.

– Дякую за вiдвертiсть, Лицарю Свiтла i Любовi!

– Не варто, Лицарю Мороку i Жаху! – озвався Ісус.

Стосунки мiж Спасителем i Люцифером були складними, але щирими. Протирiччя у поглядах то поеднували iх, то роз’еднували. Вони були супротивниками, що поважали один в одному силу та розум.

– У Нижчому Раю складають анекдоти про твою грiшну пристрасть до жiнок, про твоi чисельнi спокуси та пригоди, Сатано! Вгамуйся нарештi! Не заводь себе, не тiш розбещену уяву сценами прелюбодiйства з чистою дiвою! Вона не для тебе! – чiтко виголосив Ісус.

В яскраво-зелених очах Диявола спалахнула шалена лють.

– Менi байдуже до анекдотiв i плiток Нижчих Янголiв, не дарма Фобос називае iх тупаками! – Сатана перехилив келих вина. – Хтивi пригоди, спокуси, пристрастi! Давно минулося все це… Хiба сучасну жiнку е необхiднiсть спокушати? Та вона сама спокусить будь-кого! Ти знаеш, скiльки разiв я мусив втiкати вiд розкутих наполегливих жiнок останнiм часом? Та для них не iснуе нiяких моральних перешкод! Їх не лякае навiть СНІД!

Ісус невимушено розреготався.

– Дивуеш ти Мене, Сатано! Ти втiкаеш вiд жiнок? Кумедне видовище! – крiзь смiх зауважив Вiн.

– Так, втiкаю. Що смiшного? Набридли менi цi емансипованi самозакоханi жiнки, пекельно набридли! Менi байдуже до багатих манiрних шльондр з вищого кола, та й до дешевих повiй теж.

Я ж бачу жiнку куди краще, нiж земний чоловiк. Досить менi трохи зосередити на нiй погляд i я бачу геть усе – силiконовi груди i вуста, штучнi нiгтi, накладнi вii. Бачу, який великий нiс був у неi до пластичноi операцii, бачу, як у ii шлунку перетравлюються шматки гамбургера, ну i звiсно, якi думки панують у ii пустiй головi!

– А Я концентрую свою увагу лише на людських головах i душах, Сатано.