Любов іншого виміру

– Що це, Люцифере? Вибух ревнощiв?… До Ісуса-чоловiка? Цей чоловiк не супротивник тобi, Його давно скорив Ісус-Бог! Остерiгайся Ісуса-Бога, Вiн доволi могутнiй супротивник, що захистить ii вiд нечистоi сили.

– А я, звiсно, носiй цiеi огидноi Тобi сили? Прокажений, проклятий Богом i людьми, таврований Звiр, найхтивiший спокусник, перший покидьок Всесвiту, кат людства, хай йому бiс! – вибухнув Сатана.

– Годi, Сатано, годi! Регалiй забагато! Носiй не носiй! Не в цьому рiч, вона ще дитина, не турбуй ii, не бентеж юну душу спокусами, на нiй призначення!

– Призначення, Ісусе? Їi призначення – стати моiм спасiнням! – вперто вигукнув Люцифер.

– А! – Ісус безнадiйно махнув рукою. – Так де ти ii зустрiв?

– У Зонi, тобто в Украiнi, у промисловому мiстi, – вiн вiдпив вина, посмiхнувся, – знайшов перлину на смiтнику! Вона щось роздивлялася бiля таких рiзнокольорових будочок. Люди там називають iх кiосками.

– А ти що там робив?

– Вiдслiдковував пересування значних сум грошей.

Ти знаеш, моя агентурна мережа оплiтае всю Землю. Повiдомлення украiнських агентiв зацiкавили мене: у краiнi злиднi, страшне безробiття, заводи пограбованi, не працюють, люди не отримують мiсяцями платню, сiм мiльйонiв украiнцiв шукають щастя за кордоном… До речi, Ти говорив з Батьком про самовбивць?

– Говорив, Вiн запрошуе тебе на нараду.

– Добре, бо приймати менi iх нiкуди, прошарки Пекла кишать грiшниками, як зiпсоване м’ясо червами! Конкуренцiю Пеклу складають хiба що украiнськi та росiйськi тюрми… Нехай цих збожеволiвших з вiдчаю приймае Сiрий свiт.

Так от, на тлi зубожiння i вимирання народу…

– Он як! Вимирання? – гнiвно перепитав Ісус.

– Так, вимирання, бо дiтей у тiй краiнi не народжують, а якщо щось i народжуеться, то хворе. Не дивно, найгидотнiше екологiчне довкiлля у Європi! Уяви: замiсть води там вживають каналiзацiйнi стоки i називають ту мерзоту днiпровою водою! А про забруднення повiтря i рiвень радiацii i говорити нiчого!

– Поздоровляю, Сатано! Догосподарювався! – розчаровано кинув Ісус i з глибини Його синiх очей виринула Божа журба.

– Не дорiкай менi, Сину Божий! Ми обое знаемо, що «людина» – звучить не дуже гордо. Пiсля тих клятих вибухiв у Хiросiмi i Нагасакi я не втручаюся у життя людей, не кидаю iм прозорих натякiв, як полiпшити життя… Розчарувало мене людство остаточно, ця його ненажернiсть сарани! – роздратовано мотнув головою.