Любов іншого виміру

 – Мое Чорне Лицарство Смертi кружляе над хворим тiлом Землi хижими кiбцями, але ледь встигае видзьобувати паразитiв з ii виразок. Ця бiсова покидь так швидко плодиться!

Уважний погляд Спасителя огорнув Люцифера спiвчуттям.

– Сатано, а хто пiдказав людству iдею використання ядерноi реакцii, Фобос?

– Вiн, наш пекельний генiй! Пам’ятаю я ту Чорну нараду, було все Вище Лицарство: Євген, Кривавий, Вертлявий, Самозакоханий, Лютий, Дракула, Дон Жуан, Альфонс, Хам, Жмот i навiть Лiнивий. Вiн, покидьок, усiх нас наче зачаклував! Всi як один погодились – пiдказка використання енергii ядерноi реакцii буде на користь людству! Що у нас було в головах?! Нiхто не подумав про наслiдки! – i Сатана в обуренi знизав плечима.

 – А коли подумали, було пiзно! Ідея Фобоса вже опанувала голови видатних фiзикiв.

Ісус напружено розмiрковував.

– Люцифере, як гадаеш, Фобос продовжуе натякати людству?

– Думаю, нi. Зараз йому байдуже до людства, вiн захопився складанням карт найкоротших шляхiв Всесвiту. Чим би дитя не тiшилось, тим паче, таке зiпсоване i шкiдливе!

– Сатано, невже ти вважаеш, що його захоплення безпечне для Громади Всесвiту? Пекельний генiй не просто складае карти шляхiв, вiн знаходить входи у рiвнобiжнi свiти, у багатомiрнi простори i замикае iх, влаштовуе космiчним мандрiвникам смертельнi пастки!

Люцифер невесело засмiявся.

– Знаю я, Ісусе! Покидьок накопичуе майно, набирае Вселенськоi ваги: урвав чималий шмат Космосу! Одне втiшае – Космос безмежний! Уяви, викрав з десяток найкращих вчених з Пекла!

– І ти дозволив?!

– А вiн, негiдник, спитав мого дозволу? Кого вiн мае на увазi? Творця? Тебе? Мене? Янгольство?… Недавно заявив, що вiдтепер звiльнився вiд часу! Мовляв, для такоi генiальноi особи, як вiн, часу не iснуе! Існуе лише послiдовнiсть подiй у просторi, якою теж можна знехтувати!

Ісус розреготався.

– Доволi цiкава маячня! Шалене прагнення до абсолютноi свободи перетворюе Фобоса на найнебезпечнiшу iстоту Всесвiту, до того ж божевiльну. Це ж ази: простiр, маса, час.

Їх взаемозалежнiсть – основа Всесвiту. Аби Творець не зважав на цей зв'язок, нiчого б не сотворив. Чому вiн забув це? – у розпачi промовив Ісус.

– Забув, бо не хоче нi на кого i нi на що зважати! Для всього Чорного Янгольства мое слово – закон, тiльки не для нього! Не минае пекельноi днини, щоб ми з ним не билися, не фехтували!… Годi про нього! – Люцифер запально махнув рукою, закурив.

– Сатано, ми ж говорили про любов!

Обое весело розреготалися.