Любов іншого виміру

– Нагадай, на чому я зупинився?

– Ти говорив про каналiзацiйнi стоки, що вживають замiсть води.

– До чого тут любов? – i Сатана засмiявся.

– З точки зору Свiтлого Янгольства наша бесiда немае нiякоi вартостi, така вона непослiдовна! – Ісус засмiявся теж.

– Що нам до iх точки зору? Ми у Пеклi! Звiсно, не такi вiльнi, як Фобос, та можемо дозволити собi розкiш бути непослiдовними. Так от, Украiна привернула мою увагу разючими контрастами: з одного боку, вимирання i зубожiння населення, а з iншого, перетiкання колосальних капiталiв за кордон, серед европейських краiн лiдируе по закупiвлi дорогих автомашин.

В те мiсто привели мене справи, ми пiдготували з моiми пiдлеглими зiткнення двох наймогутнiших мафiй Украiни. – Сатана розкурив сигару, видихнув дим, замрiяний погляд його яскраво-зелених очей полинув вдалину: – Нарештi добрався до любовi! Випало десять вiльних хвилин, я йшов брудним мiстом, цвiли тополi, дуже снiжило пухом, доволi неприемно! Вона стояла бiля будочок спиною до мене. Це доля!

– І ти уважно роздивився ii?

– Так, я безсоромно роздягнув ii оком, хтивий я мерзотник, i уяви, менi стало соромно!

– Та невже? Ти знову дивуеш Мене, Сатано!

Тут тричi ударив гонг.

– Продовжу сповiдь за вечерею, Джеймс не любить, коли я iгнорую цей клятий гонг. Ходiмо у iдальню!

Вони пiдвелися.

– Якщо у тебе пануе суворий англiйський порядок, то, може, одягнемо смокiнги? – пожартував Ісус.

– З якоi такоi нагоди? Якщо хочеш, можемо пiти хоч голими, – весело запропонував Сатана, – жiнок у замку немае, е тiльки залишки iх пiдсмаженоi плотi на пекельнiй сковородi. Вiдверто кажучи, мене це не надихае аж настiльки, щоб виглядати джентльменом!

Ісус з Сатаною поволi йшли до iдальнi, безшумно занурюючи ноги у розкiшний килим, що вистилав коридор у кучерявих загогулинах.

Сатана поринув у спогади про Олену, пiдвiв голову i раптом несамовито закричав:

– Фрiц!

Фрiц, бравий арiець, тут як тут, виструнчився перед Люцифером.

– Що це таке? – по-нiмецькi чiтко рiзав повiтря Сатана. – Що це за жирна пляма перед iдальнею?!

– Вибачте, що Ви маете на увазi, Герр Люц? – не зрозумiв переляканий Фрiц.

– Що?! Оте бридке опудало я маю на увазi! – гримнув Сатана.