Орлі, син Орлика

Насправдi йдеться про дещо iнше: невже i вам особисто, i Його Величностi Луi П'ятнадцятому зовсiм-зовсiм непотрiбнi найточнiшi вiдомостi з Санкт-Петербурга, Варшави, Стокгольма, Копенгагена, Рима, Лондона, Вiдня, Берлiна, Порти i Бахчисарая? Невже вас не цiкавить, наскiльки вiдданi нам союзники i що саме замишляють вороги?

– Маете рацiю, генерале, – погодився нарештi де Брольi.

– Якщо так, тодi дозвольте менi й надалi самому керувати своею агентурною мережею на власний розсуд.

– Але ж постiйно складаеться враження, нiбито ви дiстаете вiдомостi нiзвiдки! Немовби той штукар з повiтря, чесне слово!.

– Так, взяти хоч би його…

– Звiдки ми знаемо, що його повiдомлення – правда? Звiдки ви знаете, що вiн перебувае у Санкт-Петербурзi при особi iмператрицi Єлизавети, а не сидить у своему Батуринi, як i досi?..

– То перевiрте вiдомостi, якщо не вiрите! Тiльки врахуйте, що на перевiрку пiде час… дорогоцiнний час…

– Та скiльки вже разiв перевiряли, – зiтхнув де Брольi.

– І що, моi агенти бодай раз подали невiрну, неточну iнформацiю?

– Жодного разу, мiй генерале, жодного разу.

– Тодi у чiм рiч? Чом ви менi не вiрите?

– Я особисто вiрю, вiрю, – запевнив пального маршала де Брольi. – Але ж е iншi, якi вам жахливо заздрять!..

– То кому ви бiльше довiряете: менi й моiм людям чи моiм ворогам?..

– Ну гаразд, облишимо цю тему.

Де Брольi глибоко зiтхнув, потер пiдборiддя й мовив з урочистим пiднесенням:

– Генерал де Лазiскi, знайте: я негайно надiшлю повiдомлення Його Величностi про такий видатний успiх! – І додав проникливо: – Францiя перед вами у великому боргу, графе…

– Було б зовсiм незле, якби той борг було якнайшвидше сплачено! – кивнув польний маршал.

Лiва брова маршала знову вигнулася.

– Ви на що натякаете, люб'язний графе?..

– Я не натякаю. Ви самi тiльки-но сказали про це, маршале.

– Хм-м-м-м!..

– Я вас не примушував.

– Хм-м-м-м!..

– Точнiше, не я примусив, а факти. Переконливi факти, так!

– А хiба вам не здаеться, шановний графе де Лазiскi, що ви, щонайменше, неввiчливi?

– Хiба ж?.

– Звiсно, Францiя у боргу перед вами…

– Не тiльки Францiя. І не тiльки передi мною.

– Тодi хто ж iще? І перед ким, дозвольте поцiкавитися?..

– Багато хто – от хоч би Польща i Швецiя. А несплачений борг ваших держав – перед нашою козацькою нацiею та перед моею нещасною землею. Перед Украйною, маршале, та ii народом.

– Генерале, генерале!..