Місячний камінь

– А де Розанна? – запитав я.

– Звичайно, на пiсках! – вiдповiла Ненсi, хитаючи головою. – Їй, бачите, сьогоднi було знову погано, i вона вiдпросилась подихати свiжим повiтрям. Вона виводить мене з рiвноваги.

– Іди обiдать, моя люба, – сказав я, – вона не виводить мене з рiвноваги, i я сам сходжу по неi.

Ненсi (в неi чудовий апетит) лишилась задоволеною. А коли в неi задоволений вигляд, вона мила дiвчина; тодi я поплескую ii по пiдборiддю. Це не розпуснiсть – це звичка.

І ось я взяв цiпок i пiшов на пiски.

Нi! Так справа далi не пiде. Менi прикро, що я вас знову затримую, але вам неодмiнно треба вислухати iсторiю пiскiв i iсторiю Розанни – з тiеi причини, що справа про алмаз тiсно зв’язана з ними. Як старанно намагаюсь я вести безперервну розповiдь, i як погано менi це вдаеться! Та що ж я маю робити! Люди й речi так прикро переплутуються в цьому життi i самi напрошуються на вашу увагу. Сприймiмо це спокiйно; я коротко все розповiм, i ми незабаром проникнемо в саму глибину таемницi – обiцяю вам!

Розанна (говорити про особу ранiш, нiж про рiч, вимагае елементарна ввiчливiсть) була единою новою служницею в нашому будинку.

Мiсяцiв за чотири до змальовуваних подiй мiледi була в Лондонi i iздила у виправний заклад, який мав дбати про те, щоб злочинницi, звiльненi з тюрми, не ставали бiльше на хибний шлях. Начальниця, бачачи, що мiледi цiкавиться цим закладом, вказала iй на одну дiвчину, Розанну Спiрман, i розповiла дуже невтiшну iсторiю, яку в мене не вистачае духу тут повторити, бо я не люблю хвилювати себе без потреби i вас також. Рiч у тiм, що Розанна Спiрман була злодiйка, але не з тих, якi створюють компанii в Сiтi i обкрадають тисячi людей; вона попалася в руки полiцii, ii запроторили до в’язницi, а потiм направили у виправний будинок. На думку начальницi, Розанна (незважаючи на ii попереднi вчинки) – дiвчина, яких мало, i iй потрiбна тiльки нагода, щоб показати себе гiдною звання християнки. Мiледi (вона дуже щира християнка) сказала начальницi:

– Розанна Спiрман знайде цю нагоду в мене на службi.

Через тиждень Розанна Спiрман найнялась до нас у будинок другою покоiвкою. Крiм мiс Речел i мене, нiхто не знав iсторii цiеi дiвчини. Мiледi, яка багато в чому зi мною радилась, порадилась зi мною i з приводу Розанни. Перейнявши в останнiй час звичку покiйного сера Джона завжди погоджуватися з мiледi, я щиро погодився з нею й вiдносно Розанни Спiрман.

Рiдко трапляеться краща нагода, нiж та, що випала цiй бiднiй дiвчинi у нас.