Місячний камінь

Коли вона з’явилась, у неi був якийсь недоумкуватий i збуджений вигляд (не що iнше, як iстеричний припадок); мiледi велiла дати iй нюхальноi солi й вiдiслала ii в постiль. Друга половина дня пройшла, повинен сказати, вельми печально, похмуро. Мiс Речел все ще не виходила з кiмнати; вона заявила, що дуже хвора й не може сьогоднi обiдати разом з нами. Мiледi була так пригнiчена станом доньки, що я не наважився додати iй клопоту своiм повiдомленням про те, що Розанна Спiрман говорила мiстеровi Френклiну.

Пенелопа вперто стояла на тому, що ii негайно схоплять, засудять i запроторять у тюрму за крадiжку. Іншi жiнки повстромляли своi носи в бiблii й молитовники, з кислими, як оцет, мiнами; як менi доводилося спостерiгати на своему вiку, в такий спосiб виконуеться обряд благочестя в «неурочний» час. У мене навiть не було настрою розгортати «Робiнзона Крузо». Я вийшов на подвiр’я i, потребуючи побути хоч трохи у веселому товариствi, вмостився на своему крiслi бiля будок i почав розмовляти з собаками.

За пiвгодини до обiду з Фрiзiнголла повернулись обидва джентльмени, домовившись з iнспектором Сiгревом, що вiн приiде до нас наступного дня. Вони заiжджали до мiстера Мартуета, iндiйського мандрiвника, який проживае поблизу мiста. На прохання мiстера Френклiна, вiн дуже люб’язно погодився бути перекладачем пiд час допиту тих двох iндусiв, якi зовсiм не знали англiйськоi мови. Допит, старанний i досить тривалий, не дав нiчого: не знайдено було анi найменшого приводу запiдозрювати фокусникiв у змовi будь з ким iз наших слуг.

Коли дiйшли до такого висновку, мiстер Френклiн послав у Лондон депешу. На тому справа й закiнчилась до наступного дня.

Але годi про iсторiю дня, що настав пiсля дня народження мiс Речел. Досi становище не прояснилось нi на йоту. Лише днiв через два таемниця трохи вiдкрилась. А як саме i з якими результатами – про це ви зараз довiдаетесь.

Роздiл XII

Минула нiч четверга, i нiчого не трапилось.

Ранок у п’ятницю принiс двi новини.

Перша новина: прикажчик булочника заявив, що вiн зустрiв Розанну Спiрман напередоднi ввечерi; вона йшла в густiй вуалi у Фрiзiнголл стежкою, що вела через болото. Дивно, що хтось мiг помилитися в Розаннi, плече якоi робило бiдолаху надто помiтною, – але цей чоловiк напевно помилився, бо Розанна, як вам вiдомо, весь вечiр у четвер лежала хвора у своiй кiмнатi.

Другу новину принiс листоноша.