Місячний камінь

Наш герой мiстер Кендi досить невдало пожартував, коли вiн, вiд’iжджаючи пiд дощем увечерi в день народження Речел, сказав, що його шкiра непромокальна. Але шкiра його не врятувала – вiн таки промок до кiсток, простудився тiеi ж ночi i тепер лежить у пропасницi. За словами листоношi, бiдолашний лiкар молов дурницi у мареннi так само жваво, як i при здоровому розумi. Ми всi жалiли маленького лiкаря, а мiстер Френклiн жалкував, що той захворiв, особливо – через мiс Речел. Із слiв, сказаних ним мiледi пiд час снiданку, в моiй присутностi, можна було зрозумiти, що коли найближчим часом питання про Мiсячний камiнь не з’ясуеться, то для вилiкування мiс Речел треба буде шукати найкращого лiкаря.

Незабаром пiсля снiданку прийшла телеграма вiд мiстера Блека-старшого у вiдповiдь синовi. Вiн повiдомляв, що натрапив (через свого приятеля, начальника полiцii) саме на ту людину, яка може нам допомогти. Це був детектив, сержант Кафф, вiн мав приiхати з Лондона ранковим поiздом.

Прочитавши iм’я нового полiсмена, мiстер Френклiн здригнувся.

Напевне, вiн чув рiзнi цiкавi анекдоти про детектива Каффа вiд стряпчого свого батька пiд час перебування в Лондонi.

– Тепер я починаю сподiватись, що нашим хвилюванням нарештi настане край, – сказав вiн. – Якщо в тих iсторiях, що менi доводилося чути, е хоч половина правди, то в Англii нiхто не може зрiвнятися iз сищиком Каффом, коли йдеться про розкриття таемницi.

Ми всi з хвилюванням i нетерпiнням чекали появи цiеi знаменитоi й талановитоi людини. Інспектор Сiгрев, повернувшись у призначений час i почувши, що чекають лондонського детектива, вiдразу ж замкнувся в окремiй кiмнатi, щоб написати звiт, який вiд нього, звичайно, зажадають.

Менi хотiлося самому з’iздити на станцiю за сищиком. Але про карету й коней мiледi нiчого було й думати навiть для знаменитого Каффа, а фаетон потрiбний був пiзнiше для Годфрi. Мiстер Годфрi глибоко жалкував, що змушений залишити свою тiтку в такий тривожний час, i люб’язно вiдклав годину вiд’iзду до останнього поiзда, щоб узнати, якоi думки про цю справу досвiдчений лондонський сищик. Але в п’ятницю ввечерi вiн неодмiнно мае бути в Лондонi, тому що жiночий комiтет через якiсь серйознi труднощi потребував його порад у суботу вранцi.

Наближався час приiзду детектива, i я вийшов до ворiт, щоб зустрiти його.

Коли я дiстався до сторожки, зi станцii пiд’iхала вiзницька карета, i з неi вийшов вже сивiючий лiтнiй чоловiк, худий, як трiска. На ньому був скромний чорний костюм i бiла краватка.