Місячний камінь

Обличчя його було гостре, як сокира, а шкiра жовта, суха й поблякла, наче осiннiй лист. У його твердих, як сталь, свiтло-сiрих очах з’являвся якийсь бентежний вираз, коли вони зустрiчалися з вашими очима, – нiби вони чекали вiд вас бiльшого, нiж було вiдомо вам самим. Хода його була легка, голос меланхолiйний; довгi сухорлявi руки були крючкуватi, мов пазури. Вiн скидався на пастора, на пiдрядчика похоронного бюро – на кого завгодно, тiльки не на того, ким вiн був насправдi. Бiльшоi протилежностi iнспекторовi Сiгреву, нiж сищик Кафф, полiсмена менш заспокiйливоi зовнiшностi (для сiм’i, пригнiченоi горем) ви нiде не знайдете.

– Тут живе ледi Верiндер? – запитав вiн.

– Так, сер.

– Я детектив Кафф.

– Прошу сюди.

По дорозi до господи я назвав свое iм’я й становище в сiм’i, щоб вiн мiг вiдверто говорити зi мною про справу, яку доручала йому вести мiледi. Проте вiн не обмовився нi словом про справу, а тiльки захоплювався мiсцевiстю й зауважив, що морське повiтря дуже рiзке i свiже.

Я здивувався про себе, чим цей знаменитий сищик Кафф заслужив свою репутацiю. Ми дiйшли до будинку, немов два незнайомих собаки, яких уперше посадили на один цеп.

Спитавши про мiледi й почувши, що вона в оранжереi, ми обiйшли сад позад будинку й послали слугу розшукати ii. Поки ми чекали, сержант Кафф розгледiв крiзь арку, обвиту плющем, наш квiтник i попрямував туди, вперше виявивши щось подiбне до iнтересу. На здивування садiвника i на мое обурення, цей знаменитий полiсмен виявив неабияку обiзнанiсть з нiкчемним мистецтвом розведення троянд.

– Ач, як ви вдало тут спланували квiтник: на пiвдень i пiвденний схiд, – сказав сищик, кивнувши своею сивiючою головою, i в його меланхолiйному голосi на якусь мить з’явились нотки задоволення. – Саме такоi форми i мае бути квiтник – наче коло, вписане в квадрат. Так, так, i алеi помiж клумбами. Але iх нiколи не посипають гравiем. На алеях у квiтнику, пане садiвник, повинна бути травичка, так, травичка, а гравiй – занадто твердий матерiал для квiтника.

Яка прекрасна клумба бiлих та блiдо-рожевих троянд! Вони завжди так чудово гармонiюють на однiй клумбi, правда? А ось бiла мускусна рожа, мiстере Беттередж, – це наша стара англiйська рожа, як вигiдно вона видiляеться помiж найлiпшими й найновiшими квiтами. Чарiвна квiтка! – сказав детектив, голублячи ii своiми кiстлявими пальцями i промовляючи до неi, мов до дитини.