Леопард

Звiсно, вiн не прийшов. Це ж природний рефлекс як у людей, так i у тварин: ховатися, коли тебе зранено. А Харрi Холе, безсумнiвно, зранений. У звiтах у справi Снiговика у всiх подробицях описувалися всi убивства жiнок. Але Гуннар Хаген розповiдав iй те, чого не писали у звiтах. Що колишня кохана Харрi, Ракель, та ii син Олег опинилися у лапах знавiснiлого убивцi. І щойно справу закрили, вона з сином покинула краiну. І що Харрi вiдразу подав заяву про звiльнення й поiхав. Його просто було зранено бiльше, нiж iй видавалось.

Кая вже здала свiй посадковий талон i прямувала у тунель, розмiрковуючи, що напише у звiтi про невиконане завдання, аж раптом помiтила його. Вiн бiг термiналом, заллятим сонцем. Нiс дорожню сумку на плечах i пакет iз дьютi-фрi у руках, гарячково пахкаючи цигаркою. Зупинився бiля стiйки. Вiн не вiддав посадковий талон на контролi, натомiсть вiдсунув убiк сумку й поглянув на Каю сповненими вiдчаю очима.

– Щось сталося?

– Менi прикро, – вiдповiв вiн, – але я не можу летiти.

– Чому?

Вiн показав на пакунок з дьютi-фрi.

– Лише зараз згадав, що у Норвегiю можна безмитно ввозити лише по одному блоку цигарок на особу. А я придбав два. Хiба що… – не клiпнувши оком мовив вiн.

Вона закотила очi до неба, намагаючись не виказати своеi радостi.

– Давай сюди.

– Красно дякую, – мовив вiн, вiдкривши пакунок, у якому, як вона зауважила, не було жодноi пляшки, й простягнув iй блок «Кемелу», у якому вже бракувало пачки.

На посадку вона йшла попереду, щоб вiн не помiтив ii посмiшки. Кая була неспроможна заснути досить довго, тож запам’ятала, як здiйнялися у повiтря, як зникав пiд ними Гонконг i як Харрi не зводив очей з возика стюардеси, на якому манливо дзвенiли пляшки. Побачила, як вiн заплющив очi, й почула ледь чутну вiдповiдь стюардесi:

– No, thank you[17 - Я бачу покiйникiв (англ.).].

Вона розмiрковувала, чи мае рацiю Гуннар Хаген, чи справдi чоловiк, який сидить поруч iз нею, – той, хто iм потрiбен? А потiм вiдключилась, наче знепритомнiла, i iй примарилось, нiби стоiть перед зачиненими дверима й чуе самотнiй, холодний крик птаха в лiсi, й видавався вiн таким дивним, бо навколо все було залляте сонячним промiнням.

Прокинувшись, побачила, що поклала голову йому на плече. У ротi пересохло. Голос командира екiпажу повiдомляв, що вони заходять на посадку в лондонському аеропорту Хiтроу.