Леопард

Отже, де зв’язок? Про що не писали у газетах? Харрi вiдчув, як його думки потекли торованою стежкою, вилаявся, що не в змозi все це полишити, й продовжив проглядати газети.

Коли сталевий кавник спорожнiв, чоловiк кинув на стiл зiбгану банкноту й вийшов на вулицю. Щiльнiше застебнувся й примружився, дивлячись у сiре небо. Вiн зупинив вiльне таксi, що саме пiд’iжджало до тротуару. Водiй потягнувся через салон, заднi дверцята прочинилися. Такий трюк зараз зустрiнеш нечасто, тож Харрi вирiшив винагородити його чайовими.

І не лише тому, що так зручнiше сiсти в авто, а ще й тому, що у склi дверцят вiдбилося обличчя людини, яка кермувала iншим авто, позаду них.

– До Державноi лiкарнi, – скомандував Харрi й усiвся на задньому сидiннi.

– Зробимо, – вiдповiв водiй.

Коли вони вiд’iжджали вiд тротуару, Харрi пильно подивився у люстерко заднього огляду.

– Стривай, вiдвези мене спочатку на вулицю Софiесгате. На Софiесгате, п’ять, авто, кашляючи дизельним двигуном, залишилося чекати на пасажира, Харрi швидко, перескакуючи через двi сходинки, побiг нагору.

У головi снувало безлiч думок. Трiада? Герман Клюйт? Чи стара параноя? Наркотики лежали на тому ж мiсцi, де вiн залишив iх, коли вiд’iжджав: у ящику для iнструментiв у буфетнiй. Полiцейське посвiдчення, термiн якого збiг. Двое наручникiв фiрми «Хiат» з пружинами, щоб наручники миттево защiпалися. І службовий револьвер «Смiт-Вессон» 38-го калiбру.

Коли Харрi знову спустився на вулицю, вiн не роззираючись одразу сiв у таксi.

– У Державну лiкарню?

– Принаймнi iдьте тим напрямком, – вiдповiв Харрi, пильно вдивляючись у люстерко, поки вони повертали на Стенберггате й пiдiймалися далi по Уллеволсвейен.

Вiн нiчого не побачив. І це, можливо, е свiдченням одного з двох. Або це – добре знайома параноя. Або той, хто за ним слiдкував, – професiонал.

Проминаючи Захiдно-Акерську церкву та Уллеволську лiкарню, вiн, про всяк випадок, поглядав у люстерко. У жодному разi не можна приводити iх за собою туди, де вiн був найбiльш уразливий.

Туди, куди вони завжди намагаються дiстатися. До твоеi родини.

Найбiльша у краiнi лiкарня нависала над цiлим мiстом. Харрi розплатився з таксистом, а той, подякувавши за чайовi, знову зробив трюк iз заднiми дверцятами.

Перед Харрi здiймалися фасади лiкарняних корпусiв, видавалось, нiби низькi хмари повзуть просто над iхнiми дахами.

Вiн глибоко вдихнув.

Улав Холе так безпорадно й привiтно посмiхався з лiкарняного лiжка, що у Харрi защемiло серце.