Леопард

Переступивши через жовтогарячу полiцейську стрiчку, що оперiзувала мiсце злочину, зупинився на верхiвцi схилу перед чагарниками. Останнiми роками Харрi багато чого забув. Але дещо не йшло з голови донинi. Вiн досi пам’ятав iмена чотирьох хлопцiв з вишки для стрибкiв. І погляд старшого брата, коли той зовсiм невиразним голосом вiдповiдав на запитання Харрi. А ще – руку хлопця, що показував, як вони пролiзли до басейну.

Ступаючи обережно, щоб часом не знищити ймовiрнi слiди, Харрi вiдсунув гiлля чагарнику. Скидаеться на те, нiби мiська служба паркового господарства розпланувала свою роботу на багато рокiв наперед.

Якщо, звiсно, вона взагалi щось планувала. Хай там як, а прогалина у парканi досi на мiсцi.

Присiвши навпочiпки, Харрi почав пильно роздивлятися гострi кiнцi дроту. Зауважив темнi нитки. Нiби хтось не прослизнув, а силомiць протиснувся у дiрку. Вiн почав шукати ще слiдiв. Згори прогалини у парканi вiн зауважив чорну вовняну нитку. Прогалина заввишки була чималенька. Щоб дiстатися верхiвки головою, треба випростатися на весь зрiст.

Отже, плетена вовняна шапка. Чи Марiт Ульсен носила вовняну шапку? За словами Рогера Єндема, Марiт Ульсен вийшла з дому за чверть десята, щоб побiгати парком. Як зазвичай, так вiн сказав.

Харрi спробував уявити все подумки. Незвично теплий вечiр у парку. Побачив, як огрядна упрiла жiнка бiжить пiдтюпцем. Жодноi вовняноi шапки на нiй вiн не побачив. Адже було не настiльки холодно. Може, чоловiк не хотiв, щоб його помiтили чи упiзнали? Отже, чорна бавовняна шапка.

Можливо, лижна маска.

Вiн обережно вийшов з чагарнику.

Як вони пiдiйшли, вiн не чув.

Один з чоловiкiв тримав у руцi пiстолет, певно, австрiйський «Штейр», напiвавтоматичний. Цiлив у Харрi. Тримав пiстолета блондин з роззявленим ротом i нижньою щелепою, що випиналася наперед, а коли до всього вiн ще й зарохкав, смiючись, Харрi враз спало на гадку прiзвисько Трульса Бернтсена з КРИПОСу. Бiвiс. Як у мультсерiалi про Бiвiса та Батхеда.

Другий чоловiк був маленький, дуже кривоногий, вiн тримав руки у кишенях пальта, яке прикривало, як уже Харрi добре знав, вогнепальну зброю й посвiдчення КРИПОСу на iм’я, що скидалося на фiнське.

Але увагу Харрi привернув третiй, зодягнений в елегантний плащ. Стояв трохи вiддалiк, лiворуч вiд своiх колег. Однак було щось у позах та жестах Бiвiса й фiна, у тому, як обое зиркали то на Харрi, то на того третього, що пiдказувало: вони – його продовження, буцiмто насправдi вiн тримае зброю.