Леопард

Голову повнiстю вiдiрвано. От уже цi журналiсти. Говорять достоту, як пишуть: «зворотною логiкою», починаючи з найгарячiшого.

– То що, це трапилось уночi? – закинув гачка Харрi.

– Чи вчора увечерi. За словами чоловiка, Марiт Ульсен за п’ятнадцять десята пiшла з дому на пробiжку. Як зазвичай.

– Пiзнувато бiгати пiдтюпцем.

– Як видаеться, вона бiгала саме у цей час. Волiла бути сама у парку.

– М-м-м…

– До речi, я намагався знайти вартового, який ii знайшов.

– Навiщо?

Єндем здивовано глянув на Харрi:

– Щоб отримати iнформацiю з перших рук, певна рiч.

– Авжеж, – кивнув Харрi й знову зробив затяжку.

– Але вiн, здаеться, вiд усiх сховався, немае його анi тут, анi вдома. Мабуть, досi приголомшений, бiдолаха.

– Та ну? Вiн же не вперше знаходить труп у басейнi. Це, певно, керiвники розслiдування постаралися, щоб вiн не потрапив у вашi пазурi.

– Не вперше? Ви про що?

Харрi знизав плечима.

– Мене сюди вже кiлька разiв викликали. Через хлопчакiв, котрi якось залiзли у парк поночi.

Раз трапилось самогубство, другого разу – нещасний випадок. Четверо друзяк поверталися з вечiрки додому й захотiли розваг на п’яну голову: подивитися, у кого стане смiливостi пiдiйти найближче до краю вишки. Тому, хто ступив на самiсiнький край, було дев’ятнадцять, а найстарший серед чотирьох був його рiдний брат.

– От дiдько, – мовив Єндем спроквола.

Харрi зиркнув на годинник, наче поспiшав.

– Довгенька, мабуть, була мотузка, – зауважив Єндем.

– Враз голову з плiч. Чи ви колись таке чули?

– Том Кетчум, – одказав Харрi, залпом допив каву i пiдвiвся.

– Кетчуп?

– Кетчум. З банди «Hole in the Wall». Повiсили у Нью-Мексико у 1901-му. Звичайнiсiнька шибениця, лише мотузка задовга була.

– О! І наскiльки довга?

– Трохи довша двох метрiв.

– Всього-на-всього? Мабуть, огрядний був чолов’яга?

– Аж нiяк. Це я до того, як просто, виявляеться, втратити голову, правда?

Єндем щось прокричав услiд, але Харрi не розчув.

Вiн пройшов через парковку з пiвнiчного боку басейну, затим парком, звернув лiворуч, потiм через мiст у напрямку головного входу. Увесь паркан був два з половиною метри заввишки. Вагова категорiя – десь близько ста п’ятдесяти кiло. Може, Марiт Ульсен i намагалася перелiзти через паркан до басейну, але навряд чи самотужки.

Пройшовши мостом, Харрi звернув лiворуч i знову наблизився до басейну з протилежного боку.