Леопард

– М-м-м… Гадаеш, тут щось можна знайти? – спитав вiн i взяв чашечку з кавою, яку вона простягла йому.

– Нi.

– То навiщо ти взяла iх додому?

– Бо дев’яносто п’ять вiдсоткiв розслiдування – це пошуки не в тому мiсцi.

Вона щойно повторила третю заповiдь Харрi.

– А ще варто навчитися шанувати цi дев’яносто п’ять вiдсоткiв, iнакше на стiну дертимешся.

Четверта заповiдь.

– А рапорти?

– Певна рiч, ми маемо власнi рапорти про убивства Боргнi та Шарлотти, але в них нiчого немае.

Жодних матерiальних доказiв, жодних свiдкiв, котрi могли б повiдомити про щось незвичайне. Анi кревних ворогiв, анi ревнивих коханцiв, анi жадiбних спадкоемцiв, анi переслiдувачiв, котрим стали на завадi, – анi наркодилерiв або якихось iнших кредиторiв. Коротше…

– Жодних зачiпок, жодних очевидних мотивiв i без знаряддя вбивства. Я б розпочав iз допитiв у справi Марiт Ульсен, але, як ти чудово знаеш, ми над цiею справою не працюемо.

Кая посмiхнулася:

– Авжеж нi.

До речi, сьогоднi мала розмову з одним репортером з вiддiлу полiтики «Верденс ганг». Вiн сказав, що нiхто iз журналiстiв, акредитованих у стортингу, не знае, чи були у Марiт Ульсен депресii, психологiчнi зриви чи думки про самогубство. Вони нiчого не можуть повiдомити, чи мала вона ворогiв у професiйнiй царинi або в особистому життi.

– М-м-м…

Харрi й далi перебирав поглядом обличчя у гуртi. Жiнка з безумним поглядом та дитиною на руках…

– Що потрiбно цим людям?

На задньому тлi – спина чоловiка, який покидае мiсце злочину.

Дута куртка, плетена шапочка…

– Їм потрiбен шок. Ураза. Розвага. Очищення…

– Малоймовiрно.

– І ти читаеш Джона Фанте. Тобi подобаються старi речi? – Вiн кивнув на кiмнату й увесь будинок. Але розраховував при цьому, що вона розповiсть щось про чоловiка, котрий аж настiльки старший за неi, як вiн гадав.

Вона зацiкавлено подивилась на нього:

– Ти читав Фанте?

– Замолоду, коли я цiкавився Буковськи, я читав його книжки, але назв не пригадую.

Я купував iх здебiльшого тому, що Чарлз Буковськи – затятий його шанувальник.

Вiн демонстративно подивився на годинник:

– Ого, час додому.

Кая здивовано поглянула на чоловiка й на непочату чашечку з кавою.

– Та все ця рiзниця в часi… – Харрi посмiхнувся й пiдвiвся. – Ми можемо поговорити про це завтра, коли зустрiнемось.

– Авжеж.

Харрi помацав кишенi.

– Та й сигарети скiнчилися.