Леопард

– А що з тими камiнцями у льосi, де знайшли Боргнi?

– Проаналiзували. Багато залiза та магнiю, трохи алюмiнiю та кремнiю. Так звана базальтова порода. Пориста й чорна. Ну що, тепер яснiше?

– У Боргнi та Шарлотти з внутрiшнього боку зубiв знайшли залишки залiза та колтану. Що це значить?

– Що обох було вбито одним i тим самим пекельним пристроем, але ми нi на крок не наблизились до розгадки, адже не уявляемо, що то було.

Тиша.

Харрi кахикнув:

– Отже, Бйорне, розповiдай.

– Про що?

– Про те, що непокоiть тебе увесь час, поки ми тут сидимо, я ж не слiпий.

Експерт-кримiналiст почухав щетину на пiдборiддi, не зводячи очей з Харрi. Кахикнув раз. Потiм другий. Кинув благальний погляд на Каю. Вiдкрив рот, знову його закрив.

– Добре, – сказав Харрi. – Тодi переходимо до…

– Це щодо мотузки…

Решта двое втупились у Бйорна.

– Я знайшов на нiй черепашок.

– Он як! – мовив Харрi.

– Але не виявив солi.

Вони знов утупилися в нього.

– Незвична рiч, – пояснив Бйорн, – черепашки у прiснiй водi.

– Тобто?

– Я говорив з бiологом, котрий дослiджуе прiсноводнi водойми. Черепашка належить ютландському синьочерепашковому молюсковi, одному з найдрiбнiших пiдвидiв, який зустрiчаеться в Норвегii лише у двох озерах.

– Яких же?

– Ейерен та Люсерен.

– Обидва в Естфолдi, – сказала Кая. – Поряд. Великi озера.

– У густонаселеному фюльке, – додав Харрi.

– Соррi, – мовив Гольм.

– М-м-м… А мотузка – чи е якiсь ознаки, що вказують, де ii придбано?

– Немае. В тому-то й рiч.

Жодних. Вона взагалi не схожа на жодну мотузку з тих, що я будь-коли бачив. Лише натуральнi волокна, анi нейлону, анi будь-яких iнших неприродних складникiв.

– Коноплi, – сказав Харрi.

– Що? – спитав Гольм.

– Коноплi. Мотузки та гашиш виготовляють з однiеi рослини. Якщо забажаеш покурити, можна просто заскочити в порт i пiдпалити швартовi бiля порома у Данiю.

– Це не коноплi, – мовив Гольм, – iгноруючi хихикання

Каi. – Луб’я в’яза та липи. В’яз переважае.

– Справжня кустарна норвезька мотузка, – зауважила

Кая.

– Саме такi колись робили на хуторах.

– На хуторах? – здивувався Харрi.

Кая кивнула:

– Колись у кожнiм селi була хоч одна людина, яка зналася на тому, як добре сукати мотузки. На мiсяць опускаеш деревину у воду, щоб розмокла, потiм дереш кору та луб’я.

А потiм сукаеш. Виходить мотузка.

Харрi з Бйорном повернулися у крiслах до Каi.

– Що таке? – спитала вона розгублено.

– Послухай-но, – мовив Харрi.