Леопард

У кiно полiцiя зазвичай кличе на допомогу психолога, який, прочитавши кiлька рапортiв, створюе портрет убивцi, що неухильно й безпомильно вiдповiдае дiйсностi. Люди гадають, що фiльм «Генрi: портрет убивцi-манiяка» – це таке унiверсальне втiлення серiйного убивцi. Та насправдi серiйнi убивцi такi ж рiзнi, як i всi люди взагалi. Вони вiд решти злочинцiв рiзняться единим.

– Себто?

– Їх не вдаеться пiймати.

Бйорн Гольм розреготався, але второпав, що недоречно, й знову замовк.

– Але ж це не так? – з надiею запитала Кая.

– А як же…

– Тобi спали на гадку випадки, коли пощастить визначити почерк, а за цим зрозумiти, хто злочинець. Але згадай усi нерозкритi убивства, якi досi вважають поодинокими, бо мiж ними не спромоглися встановити зв’язку. Таких тисячi.

Кая кинула оком на Бйорна. Той багатозначно кивав.

– Отже, гадаеш, у цьому випадку е зв’язок?

– Атож, – вiдповiв Харрi. – І ми маемо вiднайти його, не використовуючи допитiв, щоб самим не засвiтитися.

– Як же?

– Коли ми працювали у службi безпеки, аналiзуючи картинки з погрозами, ми зосереджувались виключно на встановленнi ймовiрного зв’язку, не допитуючи жодноi живоi душi.

У нас була натовська пошукова система, коли нiхто ще й гадки не мав про Яху чи Гугл. Послуговуючись нею, ми мали змогу прослизати всюди й вивчати все, що хоч якось вiдбивалося у Мережi. Зараз маемо чинити так само. – Вiн глянув на годинник. – Саме тому я за пiвтори години лечу в Берген. За три години матиму розмову з однiею безтурботною особою, яка, щиро сподiваюся, стане нам у нагодi. Отже, намащуймо салом п’яти. Ми з Каею вже висловились. Бйорне, що ти маеш?

Бйорн Гольм стрепенувся у крiслi, наче його розбудили. – Що? Чи маю що? Небагато, мабуть…

Харрi обережно помацав вилицю.

– Але щось таки маеш.

– Та нiчого. Анi ми у кримiналiстичному вiддiлi, анi слiдчий не знайшли майже нiчого про Марiт Ульсен i решту жертв.

– За два мiсяцi, – зауважив Харрi. – Ну ж бо, не тягни.

– Повторюсь ще раз, – провадив далi Бйорн. – Протягом двох мiсяцiв ми аналiзували, просвiчували наскрiзь, вдивляючись, поки не заболять очi, у все, що маемо, фотографii, зразки кровi, волосини, уламки нiгтiв тощо.

Ми обмiркували двадцять чотири версii того, як убивця спромiгся проколоти по двадцять чотири отвори у горлянцi двох попереднiх жертв у такий спосiб, щоб лiнii всiх проколiв збiгалися в одному мiсцi. Але нiякоi вiдповiдi не знайшли. У Марiт Ульсен теж у ротi була рана, але ножова i рвана, – жахiття. Коротше, нiчого.