Леопард

– Хiба ти не читав опитування у «Верденс ганг»? Лише одна людина з двадцятьох зiзнаеться, що скоiла щось таке, що нинi можна назвати сексуальним домаганням.

– А хiба люди, якi беруть участь у таких опитуваннях, кажуть правду? Якби я зайшов з панянкою надто далеко, менi б стачило клепок згодом викинути це з голови.

– Хiба ти заходив так далеко?

– Я? – Бйорн повернув i пролетiв повз трактор, додавши газу. – Нi. Я з тих дев’ятнадцяти. Утре-Енебак. Трясця, як звати того комiка з телека, котрий звiдси родом? Того бевзяселюка в окулярах iз розбитим склом та мопедом? Такий-то з Утре-Енебака.

Страшенно смiшна пародiя.

Кая знизала плечима. Бйорн зиркнув у люстерко, але побачив лише роззявлений рот Харрi.

Мiсцевий полiцейський, як i було домовлено, чекав iх бiля очисних споруд у Вьойентанген. Вони припаркувалися. Вiн назвався Скай, i це дуже сподобалось Бйорну Гольму, а потому вони рушили вниз до плавучоi пристанi, де на тихiй водi гойдалося кiлька човнiв.

– Ще зарано витягувати човни на воду, – зауважила Кая.

– Цього року крига так i не з’явилася, та й не з’явиться вже, – сказав полiцейський-ленсман. – Це вперше. Я народився у цiй мiсцинi, але такого не пригадую.

Вони ступили у широкий човен iз пласким дном. Бйорн – дещо обережнiше за всiх.

– Та тут неглибоко,– пiдбадьорила Кая, а полiцейський вiдштовхнув човна вiд пiрса.

– Так, – мовив вiн, подивився вниз на воду й завiв двигун, рiшуче смикнувши за мотузку. – Але мотузяна майстерня на тому березi, там глибоко.

Можна дiстатися й суходолом, дорога туди майже доходить, але там такий крутий схил, що iнакше як човном не дiстатися. – Вiн пересунув перемикач на передню швидкiсть. Якийсь птах здiйнявся з дерева у глибинi ялинкового лiсу й застережливо щось прокричав.

– Ненавиджу море, – зiзнався Бйорн.

Харрi ледве спромiгся розчути його слова через гуркiт двотактного навiсного двигуна. Вони ковзали у сiрому надвечiрньому свiтлi смугою чистоi води помiж очеретяними стiнами заввишки метрiв зо два, проминули купу гiлля, – Харрi припустив, що це боброва хатинка, – i далi, каналом серед напiвзатонулих дерев, що скидалися на мангровi заростi.

– Це озеро, – уточнив Харрi. – А не море.

– Один чорт, – вiдповiв Бйорн й одсунувся вiд борту на середину лави. – Як на мене, немае нiчого кращого за суходiл, десь якнайдалi вiд моря, щоб лише коров’ячий гнiй та гори.

Канал поширшав, i нарештi перед iхнi очi постало озеро Люсерен.