Кров на снігу ІІ: Ще більше крові

Не тому, що менi дуже хотiлося, а тому, що альтернатива й не розглядалася. Рибалка занадто могутнiй, щоби знехтувати його наказом. Вiн занадто небезпечний. Усi знають iсторiю про те, як вiн вiдрiзав голову Гофману i сказав, що так буде з кожним, хто захоче стрибнути вище власноi голови. Або iсторiю про двох його дилерiв, що зникли, як булька на водi, пiсля того, як привласнили щось iз товару. Нiхто iх бiльше не бачив, але дехто натякав, що рибнi фрикадельки з Рибалчиноi крамницi були особливо смачними впродовж кiлькох наступних мiсяцiв.

Вiн нiчого не робив, аби такi чутки припинити. Саме так бiзнесмен класу Рибалки охороняе свою територiю – за допомогою чуток, напiвправдивих жахiв i жорстких фактiв стосовно того, що трапляеться з людьми, якi намагаються його дурити.

Я не намагався обдурити Рибалку. Але, стоячи перед прилавком у його крамницi, упрiвав, як наркоман без наркотикiв. Я доповiв про себе однiй iз лiтнiх продавчинь, i, напевне, вона натиснула якусь кнопку, бо дуже скоро з поворотних дверей вийшов широко усмiхнений Рибалка, вбраний у саме бiле – бiла шапочка, бiлий фартух поверх бiлоi сорочки та бiлих штанiв – i взутий у бiлi дерев’янi трескури.

Вiн простягнув менi велику вогку долоню.

Ми увiйшли в пiдсобне примiщення, цiлковито облицьоване бiлим кахлем. На лавках попiд стiнами стояли металевi чашi з мертвотно-блiдими фiле у розсолi.

– Пробачай за цi пахощi, Юне: я готую рибнi фрикадельки. – Вiн витягнув стiлець з-пiд металевого столу, що стояв посеред пiдсобки. – Сiдай лишень.

– Я торгую тiльки анашею, – почав був я, слухняно сiдаючи. – Жодного «спiду» чи героiну.

– Я знаю. Причина, з якоi я захотiв поговорити з тобою, полягае в тому, що ти вбив одного з моiх працiвникiв. Туральфа Юнсена.

Я остовпiло витрiщився на нього. Тепер я мертвяк. Я стану рибними фрикадельками.

– Дуже кмiтливо ти обставив справу, Юне. Здогадався замаскувати пiд самогубство. Адже всi знали, що Туральф трохи… депресивний.

Рибалка вiдщипнув шматочок фiле i поклав собi до рота.

– Полiцiя навiть не вважала його смерть пiдозрiлою. Маю зiзнатися, я теж був переконаний, що вiн сам застрелився. Аж доки один знайомий з полiцii повiдомив нам по секрету, що пiстолет, знайдений поряд iз трупом, зареестрований на твое iм’я. Юн Хансен. Тодi ми почали перевiрку. Коханка Туральфа розповiла, що вiн заборгував тобi грошi i що ти намагався стягнути з нього борг за кiлька днiв до його смертi. Збiгаеться з дiйснiстю?

Я ковтнув слину.