Привид

І подумав: «Як?!»

А песик теж уставився на нього, енергiйно вимахуючи хвостиком так, наче Торд був його новим приятелем, разом з яким можна було б залюбки погратися.

«Як же ж так? Подвiйний шар пакетiв для заморозки та презервативи. Як?!»

– Це означае, що нам треба вас перевiрити. Ходiмо, будь ласка, з нами.

В ii голосi й досi звучала ввiчливiсть, але жодного сумнiву в словах не чулося. І в цей момент вiн второпав – як. Картка посвiдчення особи у нього на грудях. Його рука мимовiльно сiпнулася до картки.

Кокаiн!

Вiн забув протерти картку пiсля того, коли востанне дiлив дози. Напевне, саме цьому пес i звернув на нього увагу.

Але на нiй лишилося хiба що кiлька крупинок, не бiльше, i вiн мiг легко вiдбрехатися, сказавши, що позичив свою картку комусь пiд час вечiрки. Зараз це – не найбiльша проблема. Найбiльша проблема – це сумка. Їi обшукають. Будучи пiлотом, вiн так часто вивчав i застосовував на практицi порядок дiй у надзвичайних ситуацiях, що ця процедура стала майже автоматичною.

Звiсно, мета полягала в тiм, щоби навiть у тi моменти, коли пiлота охоплюе панiка, його мозок, за вiдсутностi iнших наказiв, автоматично видавав команду на виконання надзвичайноi процедури. Скiльки ж разiв вiн уявляв собi таку ситуацiю: представники митницi запрошують його пiти разом iз ними! Скiльки разiв мiркував, що в такому випадку вiн робитиме! Скiльки разiв прокручував усе це в своiй головi! Обернувшись до стюардеси, вiн зиркнув на бирку з ii iменем i мовив з винуватою посмiшкою:

– Здаеться, мене «вiдсортували», Крiстiн.

Чи не вiзьмеш ти мою сумку?

– Сумку ми вiзьмемо з собою, – сказала жiнка з митницi.

Торд Шульц обернувся.

– Ви начебто сказали, що пес виокремив мене, а не сумку.

– Це дiйсно так, але…

– В нiй – польотнi документи, з якими мае ознайомитися екiпаж. Сподiваюся, ви не збираетеся брати на себе вiдповiдальнiсть за затримку аж цiлого «Аеробуса-340», який мае вилетiти до Бангкока? – З подивом для себе Торд вiдзначив, що вiн буквально роздувся вiд власноi значущостi: наповнив легенi повiтрям, i м’язи грудей аж розперли його командирський пiджак.

 – Якщо ми порушимо загальний графiк руху, то це означатиме кiлькагодинну затримку i фiнансовi втрати в сотнi тисяч крон для нашоi авiакомпанii.

– Боюся, що згiдно з нашими правилами…

– Триста сорок два пасажири, – перервав ii Шульц. – І серед них багато дiтей.