Привид

Бернтсен подався вперед. Голос його зазвучав тихше, але напруженiше.

– Я не хочу, щоби шматки мого тiла знайшли на тюльпановому полi. Єдиний наш вихiд з усього цього – це довiряти один одному. Бо у нас один парашут. Второпав?

Пiлот знову прокашлявся.

– А що сталося з тим косовським албанцем? Йому вдалося пом’якшити вирок?

– Важко сказати. Його знайшли повiшеним у камерi ще до того, як справа дiйшла до суду. Хтось розбив йому голову об гак для одежi.

Обличчя командира корабля знову пополотнiло.

– Розслабся й дихай глибше, Шульце, – кинув Бернтсен.

Оцей аспект роботи подобався йому бiльше за все: приемне вiдчуття вiд того, що iнколи йому випадае можливiсть покомандувати.

Шульц вiдхилився i притулився головою до стiни. Заплющив очi.

– А якщо я вiдмовлюся вiд вашоi допомоги i ми вдамо, що вас тут нiколи не було?

– Не вийде. Той, хто дае роботу тобi й менi, не зацiкавлений в тому, щоби ти давав свiдчення в судi.

– Тобто ви хочете сказати, що фактично я не маю вибору?

Бернтсен посмiхнувся.

І вимовив свою улюблену фразу:

– Шульце, ти вже давно не маеш жодного вибору.

Стадiон «Валле Говiн». Маленька оаза бетону посеред пустелi зелених галявин, берiз, паркiв та квiтникiв на верандах. Взимку цей стадiон використовувався як ковзанка, а влiтку – як концертний майданчик, в основному, для виступiв таких динозаврiв, як «Роллiнг Стоунз», Прiнс та Брюс Спрiнгстiн. Колись Ракель навiть переконала Харрi сходити з нею подивитися U-2, хоча вiн завжди вiддавав перевагу клубам i терпiти не мiг концертiв на стадiонах.

Опiсля вона пiддражнювала Харрi, кажучи, що у глибинi душi вiн е прихованим музичним фундаменталiстом.

Однак бiльшiсть часу стадiон «Валле Говiн» був порожнiй та занехаяний, схожий на покинуту фабрику, яка колись виробляла товар, котрий нинi втратив попит. Найкращi спогади, якi вiн викликав у Харрi, були спогадами про те, як вiн спостерiгав за Олегом, коли той тренувався тут на льоду. Сидiв i дивився, як хлопець стараеться щосили, викладаючись на всi сто.

Боровся, перемагаючи самого себе. Падав. Пiднiмався. Падав i пiднiмався знову. І таки добився певних досягнень, хоча й не надто видатних: то полiпшить свiй власний рекорд, то завоюе призове мiсце на чемпiонатi своеi вiковоi групи. Але тих скромних успiхiв було бiльш нiж достатньо, щоби щиросердий Харрi так роздувався вiд гордостi, яка його переповнювала, що йому доводилося напускати на себе нарочито байдужий вигляд, аби iм обом не довелося нiяковiти.