Привид

«Непогано, Олеже, дуже непогано».

Харрi озирнувся довкола. Анi душi. Вставив сувальдний ключ у замок роздягальнi пiд трибунами. Всерединi все лишилося незмiнним, тiльки стало бiльш пошарпаним. Долiвка була засмiчена; вочевидь сюди вже давно нiхто не приходив. Це мiсце, де можна було побути на самотi. Харрi пройшовся повз шафки. Бiльшiсть iз них були незамкненi. Невдовзi вiн знайшов те, що шукав: навiсний замок.

Харрi встромив кiнчик плаского ключа в зубчастий отвiр. Ключ не заходив. От сука!

Харрi повернувся.

Ковзнув очима по громiздких залiзних шафах. Зупинив погляд на однiй iз них. Вона також мала навiсний замок. А на зеленiй фарбi виднiлося видряпане кружальце – «О».

Перше, що Харрi побачив усерединi, були Олеговi ковзани для перегонiв. Довгастi тонкi леза мали по своiх краях щось схоже на червоний висип. Зi зворотного боку дверцят шафи до вентиляцiйних отворiв були причепленi двi фотографii. Двi сiмейнi фотографii. На однiй з них було п’ятеро облич. Двох дiтей та, здогадно, двох iхнiх батькiв Харрi не знав.

Але трете дитинча вiн упiзнав. Бо бачив того хлопця на iнших фото. На фото, зроблених на мiсцi злочину.

То був красень Густо Ганссен.

У Харрi враз виникло таке враження, що Густо Ганссен погано вписуеться в це фото. А точнiше, що вiн погано вписуеться в сiм’ю, що була на тому фото зображена. «Цiкаво, – подумав Харрi, – то через його красу чи через щось iнше?»

Дивно, але те ж саме можна було сказати й про високого русявого чоловiка, що сидiв позаду темноволосоi жiнки та ii сина на другiй фотографii.

Цей знiмок був зроблений одного осiннього дня кiлька рокiв тому. Вони поiхали погуляти до Гольменколлена – передмiстя Осло – i ходили там посеред товстого шару червонуватого опалого листя. Ракель поставила фотоапарат на великий камiнь i натиснула кнопку автоспуску.

Невже то справдi був вiн? Харрi вже й забув, що вiн мав такi приемнi риси обличчя.

Очi Ракель радiсно блищали, i вiн уявив, нiби чуе ii смiх, той смiх, який вiн дуже любив, який йому нiколи не набридав i який вiн завжди намагався пригадати.

Ясна рiч, Ракель смiялася i в присутностi iнших, але з ним та Олегом ii смiх мав iншу тональнiсть, призначену лише для них.

Харрi обшукав решту шафки.

Там був светр з блакитною каймою. Не в стилi Олега, бо вiн вiддавав перевагу коротким курткам та чорним футболкам iз зображенням груп, що грали «хевi метал». Харрi понюхав светр. Слабкий запах жiночих парфумiв. На полицi для капелюхiв вiн знайшов пластиковий пакет.