Привид

Розкрив його. Понюхав. То був типовий набiр наркомана: два шприца, ложка, гумова стрiчка, запальничка та трохи вати. Не вистачало лише самого дурману. Харрi вже поклав був пакет на мiсце, як дещо впало йому в око. Футболка, що лежала в найдальшому закутку. Червоно-бiла. Харрi взяв ii. На футболцi був напис: «Лiтайте лiтаками авiакомпанii “Emirates”». «Арсенал».

Вiн знову поглянув на фото, на Олега. Навiть вiн на цьому фото посмiхався. Посмiхався так, наче вiрив – принаймнi тодi, – що ось сидять разом трое людей, у них усе добре, i все у них буде добре, бо ми всi так хочемо.

Чому ж усе пiшло не так, як iм хотiлося? Чому життя збилося з курсу? Чому збився з курсу чоловiк за кермом?

«…ти брехав, що завжди будеш з нами».

Харрi зняв фотографii з дверцят i засунув iх до внутрiшньоi кишенi.

Коли вiн вийшов з роздягальнi, над районом Уллерн уже сiдало сонце.

8

Татку, ти що, не бачиш, що я стiкаю кров’ю? Стiкаю твоею зiпсутою кров’ю. І твоею кров’ю теж, Олеже. Це за тобою мають бити зараз церковнi дзвони.

Я проклинаю тебе, проклинаю той день, коли тебе зустрiв. Ти був на концертi «Джудас Прiст» в «Спектрумi». Я вештався неподалiк i наблизився до натовпу людей, що виходили з концертного залу.

– Ти ба, яка шикарна футболка! – сказав я. – Де ти ii дiстав?

Ти кинув на мене здивований погляд.

– В Амстердамi.

– Ти ходив на «Джудас Прiст» в Амстердамi?

– А чом би й нi?

Колись я нiчого не знав про «Джудас Прiст», але, принаймнi, не полiнився розкопати, що то – музична група, а не якийсь чувак, а головного вокалiста звуть Роб Батькович Такий-то – прiзвища не пам’ятаю.

– Клас! «Прiст» – найкращi!

Ти закляк на секунду i поглянув на мене. Зосереджено так, наче тварина, що учула запах. Небезпеки, здобичi або потенцiйного суперника. Або – як це було у твоему випадку – потенцiйну спорiднену душу. Бо свою самотнiсть, Олеже, ти носив, як важкий мокрий плащ – зiгнувши спину та човгаючи ногами. Я виокремив тебе з натовпу саме через твою самотнiсть. Я сказав, що куплю тобi кока-коли, якщо ти розкажеш менi про оту музичну здибанку в Амстердамi.

І ти розповiв менi про «Джудас Прiст», про iхнiй концерт на аренi «Хайнекен Мюзiк Хол» два роки тому, та про двох друзiв, вiсiмнадцяти та дев’ятнадцяти рокiв, якi вкололися пiсля прослухування однiеi композицii «Джудасiв», що мiстила приховане послання: «Вiзьми й зроби це!» Правда, один з тих хлопцiв не вижив. «Прiст» грали «спiд метал», а потiм перейшли на «хевi метал».