Син

– А тобi не цiкаво, як я дiзнався, що ти шукаеш нерухомiсть?

– Кулька, – вiдповiла Карi. – Дорослi без дiтей носять ii в кишенi тiльки тодi, коли iм треба оглядати старi будинки або квартири i вони хочуть переконатися, чи пiдлоги не похилились через просiдання будинку настiльки, що треба iх мiняти.

Вона була справдi розумна.

– Просто май на увазi, – сказав Симон, – якщо будинок простояв 120 рокiв i бiльше, пiдлоги неодмiнно виявляться трохи кривими.

– Може, й так, – погодилась Карi, нахиляючись уперед, щоб помилуватись на шпиль Грьонландськоi церкви.

 – Але менi подобаеться, коли пiдлоги рiвнi.

Симон розсмiявся. Можливо, вiн iще заприязниться з цiею цибатою. Йому теж подобаються рiвнi пiдлоги.

Роздiл 7

– Я знав твого батька, – сказав Йоганнес Холден.

За вiкном накрапало. Зранку було тепло, сонячно; а вдень на горизонтi скупчились хмари i мiстом пройшов легкий лiтнiй дощик. Йоганнес згадав своi давнi вiдчуття ще до того, як його посадили. Як малi краплинки дощу вмить нагрiвались, падаючи на напоену сонцем шкiру.

Як пiднiмався запах пилу з теплого асфальту. Вiд пахощiв трави, листя i квiтiв у нього паморочилося в головi, тягло на пустощi. Ох, коли б знову молодiсть!

– Я був його таемним iнформатором, – сказав Йоганнес.

Соннi сидiв у темрявi, пiд муром, i його обличчя неможливо було розгледiти. У Йоганнеса залишалось не надто багато часу: камери невдовзi замкнуть на нiч. Вiн набрав повiтря в груди. Ось вiн дiйшов до цiеi митi. До фрази, яку йому треба сказати, хоч як вiн боiться наслiдкiв.

Вимовляючи слова, що стiльки часу сидiли в його грудях, вiн боявся, чи вони, бува, не пустили там корiння.

– Неправду кажуть, Соннi, начебто вiн застрелився.

І по всьому. Нарештi вiн йому сказав.

Мовчання.

– Соннi, адже ти не спиш?

Йоганнес бачив, як хлопець поворушився в напiвтемрявi.

– Я знаю, чим це дiйсно стало для тебе i твоеi матерi. Знайти батька мертвим. Прочитати листа, в якому вiн стверджував, буцiмто був людиною мафii в полiцii, допомагав наркодилерам i перевiзникам наркотикiв.

Буцiмто вiн застерiгав iх про рейди, видавав iнформацiю про докази, про пiдозрюваних.

Йоганнес бачив бiлки пари очей, що блимали у напiвмороцi.

– Соннi, все було навпаки. У твого батька виникли пiдозри, хто насправдi зрадник у полiцii. Я чув, як Нестор обговорював по телефону зi своiм босом, яким чином iм здихатися полiсмена на прiзвище Лофтус, перш нiж той перепаскудить iм усю «малину».