Син

Я застерiг твого батька про небезпеку, переповiв йому ту розмову; полiцiя мала дiяти швидко. Але твiй батько сказав, що не може залучати iнших людей, що повинен проводити операцiю сам, бо знае, що цiла низка полiсменiв заборгувала Несторовi. Через те вiн змусив мене заприсягтися, що я триматиму рот на замку i нiколи анi слова про це не зроню жоднiй живiй душi. То я й тримав ту обiцянку аж до теперiшньоi митi.

Чи Соннi все зрозумiв? Можливо, що нi, але найголовнiше не в тому, чи Соннi взагалi слухав або що з того буде, а в тому, що Йоганнес нарештi очистив сумлiння.

Нарештi сказав йому. Доставив повiдомлення законному адресатовi.

– У тi вихiднi твiй батько був сам: ви з матiр’ю поiхали з мiста на якесь змагання борцiв. Вiн знав, що по нього прийдуть, тому забарикадувався всерединi отого вашого жовтого будиночка в Бергу.

Йоганнес вiдзначив, що вiн щось вiдчувае у темрявi. Змiну хлопцевого пульсу i дихання.

– Попри всi перестороги, Нестор i його люди спромоглися потрапити всередину.

Вони не хотiли переслiдувань, яких не змогли б уникнути, застреливши полiсмена, тому вони змусили твого батька написати отого передсмертного листа…

Йоганнес ковтнув i казав далi:

– …в обмiн на обiцянку не займати тебе i твою матiр. Пiсля цього вони вистрiлили в нього впритул з його власного пiстолета.

Йоганнес заплющив очi. У камерi було дуже тихо, i все ж здавалося, що хтось кричить йому у вухо. І щось стискало груди та горло, чого вiн не вiдчував уже багато-багато рокiв.

Боже милостивий, коли вiн востанне плакав? Коли його дочка народилась? Але вiн не мiг зупинитися саме зараз; вiн мав закiнчити те, що вже почав.

– Я думаю, тобi цiкаво, як Нестор увiйшов у будинок?

Йоганнес затамував подих. І йому здалося, нiби хлопець теж припинив дихати; Йоганнес чув тiльки шумовиння кровi у власних вухах.

– Хтось бачив, як я говорив з твоiм батьком, i Нестор подумав, що полiцii аж надто щастило з вантажiвками, якi вона останнiм часом перехоплювала.

Я все заперечував, казав, що я просто трохи знайомий з твоiм батьком i що вiн намагався витягти з мене iнформацiю. Тодi Нестор сказав, що коли твiй батько вiрить, що я мiг би стати його таемним iнформатором, я можу пiдiйти до вхiдних дверей i змусити його вiдчинити. У такий спосiб, за словами Нестора, я змiг би довести, на чиему я боцi.

Йоганнес почув, що його спiвбесiдник знову почав дихати. Прискорено. Жорстко.

– Твiй батько вiдчинив дверi.