Син

Адже своему iнформаторовi довiряеш, правильно?

Йоганнес вiдчув якийсь рух, але вiн не почув i не побачив бiльше нiчого, бо дiстав удар. А вже коли лежав на пiдлозi, вiдчуваючи в ротi металевий присмак кровi i мимоволi проковтнувши зуб, що ковзнув йому в горло, отодi вiн почув, як хлопець кричить, кричить не вгаваючи, як вiдчиняються дверi камери, вигукуе щось офiцер, i тодi хлопця погамовують, беруть у наручники; i ще вiн подумав тодi, як дивно, що у наркомана така швидкiсть, точнiсть i сила удару… І про прощення.

Прощення, яке вiн не отримав. І про час. Про секунди, що минають. Про наближення ночi.

Роздiл 8

Найбiльше свiй «порш-каен» Арiлд Франк любив за його гурчання. Точнiше – за вiдсутнiсть гурчання як такого. Гуготiння 4,8-лiтрового мотора V8 нагадувало йому про швейну машину його матерi у часи, коли вiн рiс у Станге пiд Хамаром [8 - Маеться на увазi повiт Станге i мiсто Хамар у фюльке Хедмарк.]. То теж був звук тишi. Тишi, спокою i зосередженостi.

Дверi з пасажирського боку вiдчинились, i в машину сiв Ейнар Харнес.

Франк не знав, де молодi адвокати купують собi костюми в Осло, проте знав напевне, що не в тiй самiй крамницi, де вiн. А крiм того, вiн нiколи не бачив сенсу в покупцi свiтлих костюмiв. Його костюми завжди були темними. І коштували не бiльше п’яти тисяч крон. Рiзниця в цiнi мiж костюмами його i Харнеса мала б надходити на ощадний рахунок для майбутнiх поколiнь, яким треба буде утримувати власнi сiм’i i якi працюватимуть далi над розбудовою Норвегii. Або забезпечити раннiй i зручний вихiд на пенсiю. Або «порш-каен».

– Я чув, вiн у карцерi, – сказав Харнес, коли автомобiль Франка вiд’iхав вiд узбiччя перед помальованим графiтi входом в адвокатську контору «Харнес amp; Фалбакен».

– Вiн вiддухопелив сусiда по камерi, – пояснив Франк.

Харнес здивовано повiв випещеною бровою.

– Гандi набив комусь пику?

– Нiколи не знаеш, чого чекати вiд наркомана. Але вiдтак у нього було чотири днi рiзкого вiдходняку; тому я припускаю, що вiн на цю мить цiлком налаштований на спiвпрацю.

– У них це родинне, наскiльки я чув.

– Що ти чув? – перепитав Франк, сигналячи неповороткiй «королi».

– Тiльки те, що всi знають. Чи е поза тим щось iще?

– Нi.

Арiлд Франк упевнено випередив кабрiолет «мерседес». Вiн учора вже сам вiдвiдав хлопця в карцерi. Персонал щойно прибрав блювотиння, i покараний в’язень сидiв, скорчившись пiд шерстяною ковдрою, в кутку.