Син

– Ти б спробувала тут накласти на себе руки?

– Нi.

– Я маю на увазi, якби ти справдi мала такий намiр.

Карi припинила човгати ногами. Подивилась униз, перехилившись через поручнi.

– Припускаю, що я б обрала бiльшу висоту. Тут занадто великий ризик вижити. Завеликий ризик опинитись в iнвалiдному вiзку.

– І ти також не штовхала б iз цього мосту когось, кого намагалась би вбити?

– Нi, ймовiрно, нi, – позiхнула вона.

– Таким чином, ми шукаемо того, хто зламав карк Перу Волану, а звiдси зiпхнув його тiло в рiчку.

– Це те, що ви називаете версiею, я гадаю?

– Нi, це те, що версiею називаемо ми. Що ж до вашоi вечерi…

– Так?

– Зателефонуй своему благовiрному i скажи, що гостi вiдмiняються.

– Он як?

– Ми починаемо поквартирне опитування потенцiйних свiдкiв. Ти можеш, наприклад, починати стукати у дверi всiх помешкань, чиi балкони виходять на рiчку. Далi нам треба буде прочесати архiви тонким гребiнцем на предмет потенцiйних переламувачiв карку.

Симон заплющив очi i глибоко вдихнув.

– Тебе не зачаровуе Осло влiтку?

Роздiл 9

Ейнар Харнес нiколи не прагнув урятувати цiлий свiт. Нi, тiльки невеличку його частину. Якщо ж конкретно – то свою особисту частину. Заради цього вiн взявся за вивчення права. Тiльки невеликоi його частини. Себто – такоi лише, щоб якось скласти iспит. Тодi влаштувався на роботу в адвокатську контору, що практикувала винятково у нижчому сегментi кримiнального права Осло; працював на них доволi тривалий час, аж доки сам отримав лiцензiю; тодi заснував свою власну фiрму з Ерiком Фалбакеном – старiючим алкоголiком, що ледве тримався на плаву, – i разом вони виробили новий рiвень дна в юридичнiй практицi.

Вони бралися за найбезнадiйнiшi справи i програли кожну з них, але в процесi цiеi дiяльностi здобули репутацiю захисникiв найнижчих верств суспiльства. Характер iхньоi клiентури означав, що юридичне партнерство Харнес amp; Фалбакен отримувало платню за своiми рахунками – якщо, звiсно, такi взагалi виписувались, – того самого дня, коли клiенти отримували своi виплати з соцiального страхування. Ейнар Харнес дуже скоро усвiдомив, що служить не в системi правосуддя, а в альтернативнiй системi стягнення заборгованостей, – разом з громилами, колекторами i ворожками. Вiн за грошi погрожував боржникам своiх клiентiв судовими позовами, за мiнiмальну зарплатню наймав найнiкчемнiших нездар i беззастережно обiцяв потенцiйним клiентам перемогу в судi у безнадiйних справах.