Син

Та хоч би там як, а Харнес мав одного клiента, завдяки якому його фiрма мiцно стояла на ногах. Цiкаво, що iм’я цього клiента нiколи не фiгурувало у звiтнiй системi контори, якщо взагалi можна назвати системою суцiльний хаос, що панував у картотецi, яку впорядковувала недбала секретарка у тi бiльш-менш короткi перiоди, коли вона не перебувала на лiкарняному. Цей клiент нiколи не зволiкав з оплатою, за послуги, як правило, сплачував готiвкою i зазвичай не просив виписувати рахунки. Найiмовiрнiше, за роботу, яку Харнес мав виконати для нього у найближчi години, вiн теж сплатить без квитанцii.

Соннi Лофтус сидiв на лiжку, схрестивши ноги, i очi його випромiнювали вiдчай. Минуло шiсть днiв вiд того горезвiсного допиту, i хлопцевi весь цей час було непереливки, але вiн досi тримався, всупереч iхнiм очiкуванням. Іншi в’язнi, з якими Харнес пiдтримував контакт, були одностайнi: Соннi не намагаеться роздобути наркотики, навпаки, вiдхиляе пропозицii «пiдправитись» амфетамiном чи канабiсом. Натомiсть його бачили у тренажерному залi, де вiн двi години без перепочинку викладався на бiговiй дорiжцi, а тодi ще двi години тягав штангу.

Вночi з камери Соннi долинали крики. Але вiн тримався. Хлопець, який упродовж дванадцяти рокiв був злiсним споживачем героiну. Досi Харнесу були вiдомi лiченi випадки, коли таким наркоманам удавалося зiскочити iз залежностi лише завдяки чомусь не менш нав’язливому за наркотики, що стимулювало, i мотивувати iх так само, як регулярне вживання дози. Список замiнникiв короткий. Люди могли знайти Бога, закохатись, або в них народжувалась дитина. Оце й усе. Коротше кажучи, людина мае знайти щось, здатне наповнити ii життя новим сенсом i дати нову мету. Але, може, це тiльки останнiй дрейф потопаючого до поверхнi, перш нiж остаточно пiти на дно? Ейнар Харнес знав напевно одне: його спонсоровi потрiбна вiдповiдь. Нi, не вiдповiдь. Результат.

– У них е зразки твоеi ДНК з мiсця злочину, тож тебе засудять незалежно вiд твого зiзнання чи незiзнання. То навiщо марно затягувати агонiю?

Вiдповiдi не було.

Харнес пригладив свою зачесану назад чуприну з такою силою, що аж запекло в коренях волосся.

– Я мiг би влаштувати за годину пакетик героiну. Що тебе зупиняе? Менi потрiбен тiльки твiй пiдпис отут, – постукав вiн пальцем по трьох аркушах формату А4, що лежали у нього на колiнах, на його портфелi.

Хлопець облизав своi пересохлi потрiсканi губи сухим язиком, таким бiлим, що Харнесу вiн видався обкладеним сiллю.

– Дякую.