Арахнофобія

А експертизу ДНК очiкувати будемо не менше двох мiсяцiв.

– Ну, звичайна ситуацiя. Ще що?

На тому кiнцi дроту прокашлялись i зашелестiли паперами.

– Власне, ми пiдiйшли до мого прохання, – нарештi мовив Галкiн. – Маю неперевiрену доки iнформацiю, що Бондаренко не сам прибув iз Польщi в Украiну. З ним були й iншi двое постраждалих. Поки невiдомо, що Сердюк i Мостовий робили на просторах Речi Посполитоi. Маеш з'iздити на лiтовище, зустрiтися зi стюардесами з того рейсу. Нехай пiдтвердять, що наша трiйця дiйсно прибула разом, ну, й, можливо, щось упало в очi.

Навряд чи щось там вкопаеш, але… ну, ти розумiеш, про що я. У мене часу немае зовсiм, за годину в генерала маю бути.

– Зроблю, – згодився Ярослав. – Що з моею гiльзою?

– Добре, що нагадав! Зараз бiжу, з машини зателефоную до експертiв. Пiзнiше зустрiнемося, про все розповiм. – У слухавцi запищали сигнали вiдбою – за своею звичкою Галкiн нiколи довго не прощався.

Ярослав поглянув на годинник.

Була за чверть друга. Сонце видерлося на прозорий купол небосхилу i звiдти посилало таку несамовиту спеку, що мимоволi в уявi з'явився кухоль прохолодного пива. Вiн вирiшив набрати номер Федька.

– Як успiхи, Федоре? – запитав, коли почув невиразне мугикання.

– Ярик? Я вже хотiв телефонувати тобi! – Нестеренко, здавалося, зрадiв дзвiнку. Ярослав насторожився. Помiчник ранiше нiколи не виявляв захоплення вiд того, що його витягували з затишноi нiрки пiд назвою Інтернет.

– Що трапилося? – запитав Ярослав.

– Чортiвня якась! Хтось залiз у мiй комп. Не розумiю, як це могло статися, у мене такий «антишпигун»… А почалося за кiлька годин пiсля того, як давав на закритi сервери деякi запити про нашу замовницю i старих знайомих Бондаренка. Ти приiзди, я все на мiсцi розповiм.

– Я неподалiк, – Ярослав умить забув про крижаний кухоль пива. – За десять хвилин буду.

– Давай, чекаю.

Ярослав, роздумуючи, поглянув на таксi, яке стояло неподалiк, очiкуючи пасажирiв, але, зрештою, махнув рукою.

На своiх двох можна було дiстатися до Федька за десять хвилин, тодi як автомобiль, з огляду на затори, долатиме цей шлях у пiвтора раза довше. Вiн, не оглядаючись, швидко покрокував геть.

Роздiл 9

Щось трапилося. Це Ярослав вiдчував шостим чуттям, поки навiть не розумiючи, що змусило зародитися таким пiдозрам. Тиша в пiд'iздi й тихе гудiння у шахтi лiфта не навiювали тривоги.