Крос у небуття

– Доброго ранку, пане капiтан, – голос у Степановича був стурбований.

– У чому я маю деякий сумнiв. Збиратися?

– Так, зараз за тобою заiде чергова машина.

– Навiть так, – Андрiй добре знав, що чергову машину вiдряджають за операми лише у надзвичайних випадках. – Передчуття мене не ошукало. За десять хвилин буду готовий. Скiльки трупiв?

– Я казав про трупи?

– Степанович, я не вчорашнiй.

Степанович невдоволено вiдкашлявся.

– Не знаю поки. Машину хтось з урвища скинув. Схоже, з пасажирами.

Андрiй поклав слухавку i почалапав босими ногами у ванну кiмнату. Новий день обiцяв затьмарити попереднiй. Вiн поглянув у дзеркало на свою заспану й неголену фiзiономiю, вкотре подумавши:

«А чому б не покинути до чортiв собачих цю трикляту роботу й не пiти у комерцiю? Якщо не спокiйнiше, то, напевне вже, прибуток бiльший…»

За десять хвилин Соколовський, ретельно виголений i все ще напiвсонний, вiдчиняв розхлябанi дверцята чергового «уазика», який дiловито буркотiв двигуном бiля пiд’iзду.

На березi була присутньою уся верхiвка мiськоi мiлiцii Кам’янця-Подiльського. Бiлий «Форд» з розтрощеним моторним вiдсiком витягли пiвгодини тому i зараз у його салонi працював експерт. Поряд з автомобiлем, накритi бiлими простирадлами, лежали три тiла. Серед рiчкового плеса застиг баркас. Водолази, якi на ньому прибули, гомонiли, збираючи троси й обладнання. На крихiтному вiдтинку кам’янистоi дороги, якою зазвичай з’iжджали до води рибалки та вiдпочивальники, нiде було яблуку впасти через велику кiлькiсть машин, а в очах рябiло вiд скупчення мiлiцейських та прокурорських чинiв.

– Що мислиш?

– А що тут намислиш, – знизав плечима Андрiй, розглядаючи мiсце подii. – Навмисне вбивство, ясно як божий день. Пiд самогубство, попри всю вiртуознiсть нашоi прокуратури, не пiдтягнеш.

– У кожного, крiм слiдiв знущань, по кулi у головi.

– Круто.

– Андрiю… – Степанович вiдкашлявся.

– Степанович – нi! – Андрiй виставив перед собою руку, немов намагаючись захиститись вiд удару. – Ви не зробите цього!

– Послухай, Андрiю…

– Я просто фiзично не можу! Побутове вбивство на цементному заводi на менi, вбивство пiд час бiйки у «Старiй Фортецi» теж на менi.