Крос у небуття

Минулоi зими завiв у двiр за телеграфом i так закрутив у неi на шиi шарф, що Анжела почала задихатися i втратила свiдомiсть. І це без жодноi провини – досвiдченi наркомани, стоячи бiля будiвлi телеграфу, нiколи не мали при собi наркотичних речовин. Мiг Таран безцеремонно «обшмонати» дiвчину. Навiть не дивлячись на те, що, згiдно з законом, чоловiк не мав на це права. Але кому буде скаржитись безправна наркоманка? Одного разу Таран наказав iй зняти джинси й продемонструвати, що вона не тримае шприц з наркотиками у трусиках.

І вона пiдкорилася. Тому що iнакше Таран зробив би ii життя зовсiм нестерпним. Анжела нiколи не вiдрiзнялася легковажнiстю у статевому життi, але, якщо б Таран захотiв, вiн легко змiг би ii згвалтувати. І Анжела б навiть не подумала заявляти на нього. Їй елементарно не повiрять колеги Тарана. А в якостi помсти вона легко отримае шприц з кiлькома кубиками «ширки» у кишеню, а разом з цим путiвку на зону, тривалiстю у два-три роки. І якщо досi Таран ще не намагався схилити Анжелу до статевого зв’язку, то лише через побоювання пiдхопити ВІЧ, якого у середовищi наркоманiв було бiльш анiж достатньо. Анжелу Бог милував вiд зарази, але вона розумно користувалася таким захистом i нiколи не намагалася довести, що вона здорова.

– Чого нудьгуеш, Анжело? – Таран вiдверто глузував. Вiн позирав на неi знизу вверх. Анжела мала середнiй зрiст навiть як для дiвчини, але на рiвнi ii обличчя був лише лискучий козирок Таранового кашкета.

– І не думала нудьгувати, – внутрiшне холодiючи, вiдповiла Анжела.

– Чого ж морда така кисла? Не знайшла чим ширнутися?

– Не знайшла.

– І у кишенях нiчого зайвого не маеш?

– Уяви собi!

Таран вiдступив на крок i присвиснув:

– Тю, а ти нахабнiеш! Дивись як хоробро розмовляти почала!

Анжела зiтхнула.

– Чого ти хочеш?

– Я багато чого хочу. Але давай не будемо про це. Давай краще поговоримо про те, чого ти не хочеш? Наприклад: ти ж не хочеш посидiти у райвiддiлi? Знаю: не хочеш, адже у такому випадку «роздачу» пропустиш i буде тебе кумарити до ранку.

І ще ти не хочеш псувати настрiй працiвникам мiлiцii. Правда?

Анжела поглянула на напарника Тарана. Такий самий «наполеончик», тiльки трiшки молодший. Очевидно, не такий нахабний як Таран. Але то пусте – у нього вправний учитель. Цей не завадить Тарану зробити усе, що той лише забажае. А якщо вона справдi пропустить «роздачу» – тобто можливiсть купити у потаемному мiсцi наркотики, нiч стане нестерпною. Тут Таран мав рацiю.