Куля для вовкулаки

Лист навряд чи мав попасти на квiтучi береги Анатолii.

– Але ж…

– Все робилось не для розгрому запорожцiв.

– Для чого ж? Семен зiтхнув.

– Копають безпосередньо пiд тебе, хiба не очевидно?

– Як?! Хто?! – Нагнибiда, який почав було заспокоюватись, знову зiрвався на крик.

Семен посмiхнувся посмiшкою вдоволеного кота:

– Це два запитання. Якщо дозволиш, почну з першого.

– Кажи, не муч!

Тепер прийшла черга пiднятися з лави Семену. Вiн пройшовся кiмнатою, заклав руки за спину й повернувся до кошового.

– Отже, батьку, на початку хочу повернутись трiшки в минуле. Щоб картина нашого дiйства стала для тебе бiльш зрозумiлою. Ти гарний старшина i добрий отаман. І коли кажу це, бачить Бог – не намагаюся вдаватись до лестощiв, просто констатую факт. Проте, коли тебе обирали на отаманство пiд час вiйськовоi ради, чи так уже одноголосно була вiддана булава?

Нагнибiда в задумi провiв рукою по неголеному пiдборiддю.

– Це Сiч. Ти ii добре знаеш. Тут усiм не вгодиш, не раз до шабель доходило.

– Так, менi вiдомо, – погодився Семен. – Тому, коли до моiх рук потрапив цей лист, я поставив собi запитання: можливо, перед нами спроба прибрати зi шляху конкурента й посiсти мiсце кошового отамана? Адже все дуже просто. Просто до генiальностi! За досить невеликi кошти наймаеться людина, яка пiд виглядом будiвничого береться за будiвлю укрiплень сiчовоi фортецi. А насправдi очiкуе, коли до ii рук попадуть грошi вiйськовоi скарбницi.

Далi людина зникае. І про це нiхто не знае, окрiм кошового отамана й кiлькох наближених до нього людей, яким кошовий наказуе мовчати. Адже вони все розрахували вiрно, ти мовчав?

– Так, – застогнав Нагнибiда. Вiн лише зараз починав розумiти, яка небезпека чигала зовсiм поряд.

– Так, – повторив Семен. – Але тисяча флоринiв – чималi кошти i iхню вiдсутнiсть, у тому разi коли б сiрома захотiла пересвiдчитись, чи ii отаман чистий на руку, швидко було б виявлено. Саме в цей момент з’являеться лист iз пiдписом кошового, у якому останнiй прирiкае майже всiх учасникiв майбутнього морського походу до лютоi смертi вiд рук готових до вiдсiчi туркiв.

А далi справа технiки – бунт, чорна рада, швидкий суд i страта. Все, дорогу до жаданоi булави вiдкрито й не потрiбно очiкувати наступного Рiздва, коли рада обиратиме майбутню старшину. У процесi буремних подiй позбуваешся конкурента, якому б скорiш за все програв у симпатiях козакiв.