Аптекар

Перше, що я зробив, – повiдчиняв усi вiкна, бо застояне важке повiтря давалося взнаки. Примiщення аптеки й решта покоiв потребували неабияких зусиль, аби iх прибрати, почистити, витрiпати, бо запилюжилося усе так рясно, що рухатися я мусив доволi обережно, аби не здiймати за кожним кроком сизих хмарок. В аптецi всi стiни, аж до стелi, були заставленi шафами й полицями з ясеню. На полицях стояли полив’янi глечики з гданськоi глини, гарно розмальованi, i на кожному був калiграфiчний латинський напис. А в шафах – шухлядки i скриньки, замкненi на ключ i теж старанно пiдписанi.

У слоiках, наповнених чимось густим i темним, крiзь мутну рiдину можна було розгледiти зародки якихось дивних зморщених iстот, що непорушно зависли у тiй рiдинi, наче планети незвiданоi галактики, але коли iх взяти в руки, вони починали вигойдуватися i пiднiматися та опускатися, викручуючись на всi боки, мовби прагнучи задемонструвати кожну найменшу дрiбничку свого потворного жовтого тiла. В iнших слоiках i пушках[5 - Пушка – кругла бляшанка з накривкою. ] зберiгалися чудодiйнi екстракти з цiлющих трав i мiнералiв, жмутки засушеного зiлля i розмаiтi корiнцi звисали гiрляндами зi сволокiв, напоюючи примiщення п’янливим ароматом лугiв, степiв, лiсiв i заморських нетрiв. На жаль, i це все було припорошене й запавутинене, тож доведеться щось викинути, а щось виполокати й знову висушити. За дня сонячне промiння вигравало на слоiках заворожуючу мелодiю, повну радiсних зблискiв i шаленого танцю порошинок, але увечерi вони виглядали похмуро. Сушенi змii, черепи i копита звiрiв висiли на стiнах, а посеред ляди вищирював великi жовтi зуби вилинялий людський череп, iз зубiв у нього стирчала рiзьблена глиняна люлька. Ще на лядi була вага з дрiбненькими гирками i мiдними пелюсточками, на яких було вибито вiд одного до десяти лотiв…

Я спочатку просто не знав, за що братися, i першого дня вивiльнив з непотребу на жилому поверсi лише один покiй, у якому збирався вiдпочивати, тепер там окрiм широкого горiхового лiжка i шафи не було бiльше нiчого.

Я викинув на балкон ковдри, перини й подушки, вилупцював iх вiд душi дощинкою i залишив на сонцi, вiдтак усе обережно позамiтав i мокрою шматою витер, але коли, задоволений собою, вийшов з покою, то важко зiтхнув – сходи, що вели вниз, i партер теж були вкритi порохом. Одне слово, на прибирання я витратив увесь день, але розчистив лише невелику частину будинку. Врештi, втомлений, розкоркував плящину мальвазii i випив ii бiля коминка.