Аптекар

Я показав на балкон, який виходив у сад, i це викликало в неi ще бiльший смiх, вона спустилася вниз, подзенькотiла начинням, потiм захлюпотiла вода, i врештi вона принесла чорного череп’яного гладущика з двома ручками. З задоволеним виглядом запхала його пiд лiжко i стала роздягатися. У лiжку було холоднувато, але нашi тiла так пашiли, що небавом я пiд час любощiв упрiв i мусив скинути перину. Потiм серед глухоi ночi я притулився до ii спини i випнутоi сiдницi i ще раз увiйшов, i цього разу все було повiльно й розморено.

Коли я прокинувся, Гальшки бiля мене не було, а знизу долинали запахи iжi. На столику стояла мидниця, а поруч глечик з водою, збоку звисав рушник. Я визирнув у вiкно на вулицю й побачив Гальшку, закутану в теплу хустину, з чорним гладущиком у руках. Вона чекала на воза, увiнчаного великою дiжею, в яку зливали нечистоти. Четверо смаглявих чудернацько вбраних чоловiкiв з довгими вусами правили кiньми. Ще один чоловiк, либонь iхнiй господар, стояв збоку й дивився з iронiчною усмiшкою, як люди пiдходять до дiжки i, вiдвертаючи голови, виливають вмiст своiх горщикiв, а потiм так, мовби вчинили яке святотатство, хутенько зникають.

Горщики були рiзнi – бiлi, барвистi, меншi й бiльшi, але чорного не було нi в кого. Цiкаво, що в ньому варив аптекар? Може, квасив огiрки?

Заки я вбрався i помився, Гальшка повернулася i, усмiхаючись, поставила гладущика знову пiд лiжко.

– Яешню будете? – запитала.

Замiсть вiдповiдi я поцiлував ii, вона засмiялася, мабуть, iй до вподоби була моя маломовнiсть. Пiсля снiданку Гальшка зайнялася чищенням аптекарського приладдя, а я занурився у пiдручники. На щастя, у першi роки у Падуi нас посилено навчали готувати лiки самим, але, передбачаючи, що аптекарський цех захоче мене проекзаменувати, я вирiшив оновити своi знання та почав студiювати найпопулярнiшi лiки, аби в день, коли аптека запрацюе, не вдарити писком об ляду.

Багато лiкiв практично були менi вiдомi, треба було тiльки поновити у пам’ятi рецептуру та пропорцii. На щастя, у книжках та в записках Мартина i його стрийка можна було знайти багато чого цiкавого i важливого для мене, хоч i траплялися такi дивогляди, як «De quinta Essentia»‚ «Aurora philosophorum»‚ «Philosophia occulta»‚ «Thesaurus thesaurorum» й iншi. Видно, стрийко Мартина цiкавився окультними науками i хтозна, чи не був некромантом.