Аптекар

Іспит

Із записок Лукаша Гулевича.

«Березень 1647 року.

Менi призначили iспит i в присутностi цiлого цеху аптекарiв я вiдповiв на всi запитання, бiльшiсть з яких була не така вже й важка i стосувалася рецептури лiкiв вiд найпоширенiших хворiб. Правда, у декого з них були ще застарiлi i, чесно кажучи, дикi погляди. Вони нiяк не могли змиритися з тим, що я вважав, що волоськi горiхи не тамують пам’ять, а цибуля i часник не загущують кров. Я сказав, що горiхи навпаки дуже кориснi для пам’ятi i розумовоi дiяльностi, а цибуля i часник дуже помiчнi на застуду, а ще iх треба iсти взимку щодня, аби не було проблеми зi зубами.

Частина з них iз недовiрою слухала мене, а iнша вiдмовчувалася. Мабуть, все ж таки вони зважали на те, що я молодший за них i почерпнув якiсь новiшi вiдомостi.

Принаймнi я iспити склав, i менi дозволено було вiдчинити аптеку. А незабаром потому зi мною зустрiвся вiйт i поцiкавився, чи я б не погодився обiйняти посаду магiстратського чи то пак судового лiкаря. До моiх обов’язкiв мала б належати присутнiсть на тортурах, я мав би стежити, аби допитуваного не довели до смертi.

Я завагався, але вiн мене заспокоiв тим, що це не так часто вiдбуваеться, раптом раз на тиждень, а то й рiдше. Винятки трапляються лише пiд час бiльших розрухiв, коли виловлено цiлу зграю розбишак.

– Не бiйтеся, не перепрацюете, – додав вiн. – Зате будете мати постiйну платню. А коли станете магiстратським службовцем, то за грошi магiстрату вам просмолять дах, пiдлатають стiни i почистять комин.

Ваша ж аптека ще не приносить доброго зиску?

То була правда, тому я погодився.

– Тодi вам доведеться ще вiдбути один iспит перед нашими док – торами. Ви ж бо, мабуть, також збираетеся провадити лiкарську практику? Ваш стрийко розповiдав, що ви вчилися i на хiрургii та вiдвiдували лекцii провiдних хiрургiв.

Я вiдповiв, що в мiру власних сил не хотiв би занедбувати своiх знань у хiрургii.

– Абисьте знали, – сказав вiн, – мiж хiрургами i лiкарями iснуе суттева рiзниця, яка полягае в тому, що коли останнi е вченими i черпають своi знання з книг, хiрурги, а точнiше цирульники, це всього лише ремiсники, що займаються тiльки зовнiшнiми хворобами.

Вони однаково вмiло послуговуються бритвою для голiння, як i скальпелем, лiкуючи карбункули, фурункули, шишки i чорну коросту, практикуючи в крамарських будах на базарах i ярмарках або ж десь при дорозi. Отримавши титул майстра, вони не потребують уже анi науки, анi знання латини.