Аптекар

Для них наука зупинилася чверть сторiччя тому i звiдтодi не зрушилася вперед анi на цаль. Вони й досi були прихильниками вчення Галена i не знали нiчого про латинськi переклади арабських трактатiв. Мабуть, тому й не бажали здаватися i намагалися загнати мене у слiпий кут. Але я добре орiентувався в античнiй школi медицини i легко вiдбивав iхнi атаки.

– Як гумори впливають на фiзичнi характеристики i темпера менти? – запитали ще вони, i це було останне запитання, на яке я уже вiдповiдав дещо роздратованим тоном, даючи зрозумiти, що iм не вдасться мене загнати на мiлке.

– Рожевий колiр обличчя властивий тим, у кого надлишок кровi; вони бадьорi, енергiйнi, витривалi. Тi, у кого надто багато жовчi, дратiвливi, мають холеричну комплекцiю. Мерзлякуватiсть i блiдiсть властивi тим, хто страждае вiд надлишку флегми. Меланхолiкiв, у яких домiнуе чорна жовч, вирiзняе смаглявiсть, похмура i сумна вдача.

Пiсля цього iхнi обличчя розплилися в усмiшках так, мовби вони всi враз запрагнули позбутися своеi дратiвливостi i похмуростi, вони менi тиснули руки, а потiм ми пiшли на обiд до шинку, де спожили ягня i десяток качок.

Доктор Домiнiк Гелiас, найстарший з-помiж екзаменаторiв, який не поставив менi жодного запитання, через кiлька днiв завiтав до мене в аптеку. Вiн був дуже охайно вбраний i при шпазi, а те, як вiн тримав свою голову, як намагався не горбитися, ступаючи м’яко, по-котячому, свiдчило про те, що вiн усьому своему виглядовi i рухам надае якоiсь ваги, можливо, намагаеться виглядати молодшим.

Доктор з цiкавiстю роззирнувся i запитав:

– А скажiть менi, пане Мартине, ота теорiя гуморiв, яка прийшла до нас iз античностi, ще актуальна там, на Заходi?

Я запропонував йому сiсти в крiсло, але завагався, чи можу вiдповiсти те, що думаю, та вiн одразу ж додав:

– Бачите, я, звiсно ж, добряче вiдхилився вiд сучасноi науки, але – маю своi певнi погляди на ту чи iншу теорiю, зiставляючи ii зi своею практикою. І скажу вам, що практика моя дае великi пiдстави для сумнiвiв.

Адже все йде добре, поки життевi соки мирно спiвiснують один з одним в станi рiвноваги: кожен з них певною мiрою вiдповiдае постiйним тiлесним функцiям – травленню, живленню, живучостi i виведенню випорожнень. Хвороба виникае, коли один iз гуморiв накопичуеться або, навпаки, вичерпуеться. Наприклад, при надто тлустому живленнi тiло починае виробляти забагато кровi, призводячи до «кров’яних проблем» чи то пак до тиску i, вiдповiдно, до лихоманки.