Ги-ги-и

І от, коли вже я ось-ось мав ii напомпувати безцiнним коктейлем своiх секрецiй, зненацька ця безнадiйна дурепа, в черепку якоi, здавалося, не лишилось анi краплi олii, з-пiд мене штудерно висковзнула, i все, що я старанно накопичив за три мiсяцi тюремного слiдства, комiсiй i лiкарняного режиму, вистрiлило туди, де могло заплiднити хiба що тарганiв.

Я не знаю, що за вар’яти працюють в медичнiй комiсii, коли вони повiрили в безнадiйне божевiлля цiеi зозульки.

– Ну, що? – засмiявся я. – Може, не будемо вдавати з себе причмелених? Я ж бачу, що ти маеш не менше здорового глузду, нiж я.

– А я вже й не збираюся вдавати. Менi так сподобалося те, що ти зi мною зробив, що я тепер вiд тебе не вiдстану.

Люблю мудрих бабiв.

Вдягаючись, вона спитала, як мене звуть.

– Влодзьо, – сказав я. – Моiй родинi не повелося, i вся вона вигинула. Доля на мене поклала важко спокутувати всi iхнi грiхи. А тебе як звати?

Їi звали Ганулькою, i мала вона дев’ятнадцять лiт.

– І давно ти тут лiкуешся? – поцiкавився я.

– Вже пiвроку. Але скоро мене випишуть.

– Випишуть? І ти вернешся додому?

– Аякже. На поруки батькiв. Я по чоловiковi дiстала такий-сякий спадок. От вони й заплатили кому треба.

– Розкажи менi, як ти овдовiла.

– Спочатку я тобi оповiм, як вiддалася за того бузувiра. Моi батьки займаються дуже поважним бiзнесом. Мама робить аборти, а тато – горiлку.

– То ти маеш золотих батькiв! – зрадiв я за неi.

– Твоя мама гiнеколог?

– Звiдки? Моя мама скiнчила штири кляси i не вiрить, що земля е кругла. Але вона мае делiкатнi руки i робить аборти навiть на дев’ятому мiсяцi.

– Зачекай, Ганульцю, – труснув я головою. – Я е вар’ят, але не настiльки, щоби не знати про дев’ятий мiсяць. Який тодi може бути аборт?

– Ну який – звичайний. Коли хтось не хоче родити, то робить собi шкробанку. А як при тiм можна вишкребти цiлу дитину – то е проблема пацiентки, а не моеi мами. Мама на то дивиться зимно.

Робить свою справу, а всi незаконнi плоди кохання вiддае нашому сусiдi. Тут нам iз сусiдою дуже пофортунило, бо вiн працюе на цвинтарi старшим гробарем. От вiн тих янгеликiв ховае, ще й над ними отченаш вiдспiвуе.

– Ага… Ну-ну, далi… – наставив я вуха, бо люблю я людей, котрi киплять творчою енергiею.

– Тато мiй робив горiлку зi всього, що пiд руку попало, а коли якось нiчого лiпшого не знайшов, то вигнав з лайна.