Ги-ги-и

– О, хто до нас прийшов! – вигукнув стрийко, вдаючи, нiби дуже втiшений, а вся трiйця його вишпорткiв порозтягала писки вiд вуха до вуха, оголюючи жовтi рiденькi зуби. – Яким тебе вiтром занесло?

– Тим вiтром, що мете грошима.

Почувши про грошi, стрийко зацiкавлено глянув на мене, тодi витер скривавленi руки об траву i пiдступив ближче.

– Ну що ж, поговоримо. Але хай спочатку моi хлопчики подивляться, чи нема в тебе за пазухою якоi-небудь дурнички, котра може пальчик поранити.

При тих словах трое бенькартiв метнулися до мене, скалячи зуби, i вже хотiли виконати велiння свого татуся, але я вчасно перепинив цей порив, пригостивши найстаршого обушком по голiвцi.

– Е-е, – заметушився стрийко, – я пожартував.

– Прибережiть такi жарти для роботи, яку я вам збираюся пiдкинути.

На Бодя вилили вiдро дощiвки, i вiн очуняв. Сiли ми пiд деревом на траву, i я iм почав розповiдати.

– Отож, дiло таке. Вiдкрили ми з матiнкою шинок «Пiд зеленим псом», куди чимало гостей заходе, але нiхто не бачив, аби вони звiдси виходили.

Стрийко значуще перезирнувся зi своiми гавриками, а я продовжував:

– Частуемо iх м’ясцем, а залишки м’ясця продаемо на ринку. А ще ж виварюемо мило з дуже доброякiсних кiсток i тлущу. Може, чулисьте про мило «Китайський помаранч»?

– Чого ж не чув. Це найлiпше мило, яке е. Я й сам часто ним користуюсь.

– Так ото ми його й варимо. Хоча, правда, не користуемося.

– То ви його варите з тих кiсток, що вiддiляете вiд того м’яса?

– Еге ж.

– А м’ясо у вас з’являеться пiсля того, як кудись пропадають нiчлiжани?

– Маете рацiю.

– А нiчлiжан годуете м’ясом, яке з’явилося пiсля того, як звiльнилося мiсце пiсля iхнiх попередникiв?

– І якi ж бо ви, стрийку, дотепнi! – вигукнув я захоплено.

Стрийко задумався. Трое лайдацюр i собi наморщили своi приплюснутi чола, вдаючи, що сильно думки iх пригнiтили.

– Гм-м… – нарештi промимрив стрийко. – То ти хочеш менi запропонувати спiлку?

– Ви, стрийку, так якби моi думки читали.

– А не боiшся, що я продам вас?

– Не-а.

Стрийко здивовано пiдняв брови:

– Чому?

– Бо ми з Максом неповнолiтнi, i суд вирiшить, що то нас матуся збила з праведного шляху. Але й матiнка до цюпи не попаде, бо занадто мудра. Зачинять ii в палацi культури для вар’ятiв, а нас випустять на всi штири сторони. А тодi, дорогенький стрийку, зачнуться для вас суднi днi. Тлущу на вас багацько, мило буде люксусове.

Стрийко скривився.

– Ну, добре. Я згоден.