На нашем сайте вы можете читать онлайн «Вікна застиглого часу». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Ужасы / мистика, Мистика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Вікна застиглого часу

Автор
Жанр
Дата выхода
28 апреля 2016
Краткое содержание книги Вікна застиглого часу, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Вікна застиглого часу. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Юрий Винничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
«Вікна застиглого часу» (2001) – це одна з найкращих книг Юрія Винничука, вона має велику популярність серед читачів, зазнала декількох перевидань в Україні й перекладена англійською мовою.
Події в ній розгортаються у невеликому Станіславі другої половини минулого століття, коли автор був ще дитиною. Люди, які живуть у цьому невеликому містечку, добре знають одне одного, і кожен з них має свою історію. От тільки не завжди зрозуміло, де в цих історіях зникає реальність і з’являється фантастика, де дійсність перетікає в казку. Світ уяви єднає правду і вигадку, однак все складне і незрозуміле автор витлумачує по-дитячому просто, бо всі учасники цих історій йому дуже добре знайомі, і немає нічого дивного в тому, що відьми та чарівниці – це звичайні сусідки.
Магічний реалізм по-українські, замішаний на легендах, фольклорі, світ мальовничих видінь, барвиста, соковита мова оповідань, що ввійшли до цієї книжки, не залишають байдужими читачів, вражаючи своєю правдивістю і одночасно прозорою наївністю.
Вікна застиглого часу читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Вікна застиглого часу без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Тепер я вдихав його, як вдихае повiтря людина, що просидiла багато рокiв у пiдземеллi. Мене обпекло нестримне бажання погладити кожну штахетину чи кору дерева, справдити на слух спiв кожноi хвiртки. Але я стримався, щоб не викликати жодних пiдозр, не сполохати свого сну.
Я вiдчував, що за мною можуть стежити, я навiть помiчав у вiкнах легенькi порухи фiранок. Чи мiг я видати себе?
Кiлька бабусь пiд парканом на лавi жують теплi м’якi слова, гладять мене зацiкавленими поглядами, перекашлюються… Якщо я спитаю в них про Ілаялi, то побачу тiльки здивованi обличчя… Тут нiхто нiчого не може знати про Ілаялi, бо цим iм’ям нагородив ii я.
Будиночок вугляра зберiг свою запущенiсть i непривiтнiсть. Дикий виноград намагаеться все приховати, але йому це вдаеться лише частково. Як i ранiше, в хащах дикого винограду гнiздяться горобцi i заливають вулицю своiм голосним цвiрiньканням. Що менi сказати, коли я зайду досередини? Хто я такий? Контролер своiх снiв?… Якщо я пригадаю iм себе i вони впiзнають мене, то не промовлять нiчого.
Але людина, яка з’являеться тут уперше, обов’язково повинна звiрити число будинку, перш нiж зайти. Дивно було б, якби я цього не зробив. Я вчасно зупиняюсь i задираю голову. Таблички на стiнi не видно, вона пiд виноградом. Якщо я не хочу, щоб мене розсекретили, то мушу запитати у цих бабусь, де тут число сiм…
Хоча… чи впевнений я, що саме сiм?… Краще я запитаю, що це за будинок, i хто в ньому живе, а тодi кивну головою – якраз вiн менi й потрiбен…
– А нащо вам цей будинок?…
Що за дурне питання? Дурне, бо я його не передбачав.
– Ви з газовоi контори?…
Для чого перепитувати?…
– Ой, як добре, бо в мене якраз плитка зламалась, i я вже третiй день…
Добре, добре, обов’язково, яке число вашого будинку, так, прiзвище, нацiональнiсть, пробачте, це жарт.
Хвiртка рипить точнiсiнько так, як i колись. Хоча нi, в неi проник якийсь дивний звук i щось менi пригадав таке, що не стосувалося анi цiеi вулицi, анi мого дитинства, але що саме, я не змiг второпати i про всяк випадок ще раз вiдкрив i закрив хвiртку, навiть не задумуючись, як це безглуздо виглядае.











