Трагедія гетьмана Мазепи

– І викрав, i… побiгла. Сердешна моя Мотря… Побiгла, бо вiн ii викрав – як не побiгти, коли ти… викрадена.

Голосила, як тiльки не називаючи свою дщерь, та ще нiжними iменами: Мотря, Мотрона, Мотрононька, Мотронка, Мотречка, Мотруся, Мотрушка, Мотя…

І ще вживаючи з десяток ласкавих варiантiв iменi Мотря… Ось кого в неi сеi ночi викрав той старий корч – сивина йому в голову, а чорт у бороду. Це ж треба – на дитиноньку спокусився, чортiв ласун!

Батуринцi й повiтря сапнути не встигли, як панi суддиха нове звинувачення проти пана гетьмана висунула:

– Татарин!! Справжнiй тобi мурза-людолов!

– Тю!.

. – хтось iз батуринцiв уже встиг отямитись. – Чого це вiн татарин, як пан гетьман – ось вам хрест святий, – з дiда-прадiда наш козак! І роду нашого, козацького.

– Еге, нашого! А дiвиць краде, як кримчак-людолов!.. – Панi суддиху не просто було збити з iстинного в ii розумiннi шляху, якщо вже вона на нього виблудила. – Ханюга iхнiй, хоч i вдае нашого гетьмана!

І панi суддиха, розiйшовшись, ким тiльки не називала Пана гетьмана! Треба вам сказати – та ви й самi це знаете, – що жiнка, як розiйдеться, слiв не позичае.

А панi Кочубеiха й поготiв будь-якому спудею-грамотiю могла баки забити. Всi тiльки й дивувалися: i де у неi стiльки тих слiв – мiцних та крутих – вмiщаеться у ротi, а вiн же в неi – губи бантиком.

Пан генеральний суддя, бувало, скаржився:

– Еге, маю два вiки жити, бо за один свою жiночку не переслухаю! Тiльки два вуха i маю. А тут би менi ще хоча б одне не завадило!

Таке ото дiялось однiеi чарiвноi мiсячноi ночi року 1704-го у славному Батуринi, столицi гетьманськiй.

Адмiнiстративними центрами гетьманськоi Украiни протягом iснування украiнськоi держави у так званiй формi гетьманату (Гетьманщини) з 1654 по 1782 рiк послiдовно були мiста Чигирин, Батурин, Глухiв. (Сьогоднi вони е «основними вiхами нацiональноi iсторii».)

Чигирин був першою столицею гетьманiв Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Петра Дорошенка, Батурин – гетьманiв Дем’яна Многогрiшного, Івана Самойловича та Івана Мазепи.

Глухiв стане третьою i останньою столицею гетьманату.

Сьогоднi Батурин – всього лише селище мiського типу Бахмацького району Чернiгiвськоi областi. Розташований на лiвому високому березi Сейму в досить мальовничiй мiсцевостi за 190 кiлометрiв вiд Киева i за 170 – вiд Чернiгова.

Належить до iсторичного регiону Чернiгово-Сiверщини. В часи Киiвськоi Русi це була територiя Чернiгiвського князiвства.