Трагедія гетьмана Мазепи

Правда, вiн тодi, виконуючи наказ Петра І, арештував свого давнього суперника Палiя, поводиря правобережного козацтва, i тепер пiд булаву Мазепи перейшла бiльша частина Правобережжя, яку вiн не спiшив i навiть не гадав повертати полякам.

Це був успiх не лише Мазепи, а й усiеi Гетьманщини, яка пiсля довгих десятилiть Руiни знову здобула кордони, як у часи Богдана Хмельницького. Ось чому настрiй у Мазепи був просто чудовий. Вiн об’еднав – ну, майже об’еднав – всю Украiну. Це добрий початок до остаточного об’еднання розшматованоi батькiвщини.

Козаки i старшина, для якоi це був подвиг Мазепи, зустрiчали гетьмана просто захоплено – нарештi вони мають верховоду, який не на словах, а на дiлi дбае про Украiну. І сам гетьман гордився своiм вчинком, його душу наповнювала урочистiсть – це лише початок боротьби за повне об’еднання Украiни – дасть Бог, воно збудеться, i Украiна назавжди стане единою, сильною, i нiякi Польщi й Росii не будуть бiльше завдавати iй лиха-горя.

Вiн щиро вiрив, навiть аж затято вiрив, що бодай колись, а такi часи настануть.

Але треба вже сьогоднi – ба навiть учора – i завтра-позавтра i завжди все робити, всього себе вiддати на вiвтар боротьби за Украiну, за ii волю i кращу долю, щоби вона бiльше не була чайкою при битiй дорозi.

Такою вона йому бачилась i снилась. І в серцi болючою скiпкою ятрила i про таку вiн якось однiеi безсонноi ночi – а скiльки iх у нього таких було! – i вiрша склав, порiвнявши Украiну з чайкою при битiй дорозi.

І вiрша його болючого невдовзi по всiй Украiнi вже як пiсню заспiвали (його iменi, як творця при тiй пiснi, вже не згадували, бо стала вона народною):

Ой, бiда, бiда та чайцi-небозi,

Що вивела чаенята при битiй дорозi.

Там чумаки йшли, чаенят знайшли —

Чаечку зогнали, чаенят забрали.

А чаечка в’еться, об дорогу б’еться,

До дороги припадае, чумака благае:

– Ой чумаче, чумаче, ще ж ти молоденький,

Верни моi чаенята – ще ж вони маленькi!

– Ой не верну, чайко, не верну, небого,

Бо забереш чаенята, полетиш у поле!

– Не буду летiти, тут буду сидiти;

Буду воли завертати, в пригодi ставати!

– Ой полети, чайко, на зелену пашу,

Бо вже твоi чаенята покидали в кашу!

– Бодай же ви, чумаки, у Крим не сходили,

Як ви моi чаенята у кашi зварили;

Бодай же вам, чумаки, воли похворiли,

Як ви моi чаенята з кашею поiли;

Бодай же вам, чумаки, воли поздихали,

Як через вас чаенята навiки пропали.