Десята заповідь

 – Напевно, доходами дiлитися не захотiв? Його робота! Сто процентiв – його!

Людей явно обурили такi слова мiлiцiонера.

– Прошу не втручатися, пане старший лейтенант! – сердито обiрвав його слiдчий. – Якщо маете щось доповiсти по сутi справи, то доповiдайте.

– А як же! Доповiсть вiн! – не стримався й Семенович. – Вiн вже пiвгодини з Марiею Михайлiвною лаеться. А у розслiдуваннi обставин справи – у нього ще й кiт не валявся. Наче на прогулянку сюди приiхав.

– Ви мiсце подii оглянули? Звiдки стрiляли – дiзналися?

– Та я мало не на колiнах весь двiр обнишпорив.

Гiльзи нiде нема.

– А на дорозi дивилися? Чи ви гадаете, що гiльза лише у дворi може бути?

– Нi. На дорозi ще не дивився. Ми зараз, в айн момент, це зробимо. Ходiмте, хлопцi, гiльзу шукати.

Тiльки тепер, вiдверто посмiюючись над своiм безтолковим начальством, з кабiни вийшов шофер-сержант.

– Що, Макаре Івановичу, дiсталося вам на горiхи?

– Ти поговори ще у мене, – ображено засопiв Макар. – Марш на вулицю – справу робити! Розбалакався тут.

Ледацюга!

Хоча ситуацiя була й доволi напруженою, та дехто з молодих, все ж, тихо засмiявся. Це ж треба! Як iз людини прямо таки пре начальницький дух! Правду кажуть у народi, що не дай Бог з хама пана. Та ще й у мiлiцейськiй формi.

Слiдчий тим часом провiв опит усiх свiдкiв, хоча свiдками будь-кого з присутнiх назвати було важко. Адже свiдок – це той, хто щось бачив i тому може про щось свiдчити саме на основi побаченого. Або чув щось певне.

А тут лише частина присутнiх чула звук пострiлу. Ще й не всi з них зрозумiли, що це був саме пострiл. Вони були лише свiдками величезноi бiдi iхнiх сусiдiв. А от, як саме ця бiда пiдвернулася, як вона трапилася, про те нiхто й нiчого не знав. Нi машини, нi мотоцикли, яких у мiстечку було чимало, по вулицi не проiздили. Щоб хтось втiкав з мiсця подii, то такого також нiхто пригадати не мiг.

Склавши протоколи опиту свiдкiв i детально описавши в окремому протоколi мiсце подii, слiдчий прокуратури вже, було, зiбрався iхати до лiкарнi.

Та саме у цей момент було знайдено гiльзу. Свiжо стрiляну. З неi ще запах пороху не вивiтрився. А знайшли ii сусiдськi хлопчаки, якi ретельно оглядали придорожнi кювети i старанностi яких мiг би повчитися присутнiй на мiсцi подii офiцер мiлiцii. Та й не лише вiн один.

По всьому було видно, що стрiляли з дороги, на гладенькому асфальтному полотнi якоi жодних слiдiв, звичайно ж, не було.