Айвенго

Втiм, хоч вiн i сказав, що любить смачно попоiсти, а також що вiн – королiвський челядинець i заблукав пiд час ловiв, проте не змiг випросити у скнари-ченця нiчого, крiм хлiба та сиру, якi не здалися йому надто привабливими. Ще менше привабив його «тверезий трунок». Врештi-решт король став вимагати, щоб господар вiдповiв йому на питання, яке гiсть невпинно задавав йому:

Не полюеш ти дичину?

Ну, то це твоя провина!

Ти живеш серед дiброви,

Де нiхто тебе не зловить;

Як лiсничий ляже спати,

Можеш вiльно полювати.

Певно, добрий ти стрiлець,

Хоч за одягом чернець.

У вiдповiдь чернець висловлюе пiдозру, що гiсть хоче дiзнатися, чи не переступав вiн мисливськi закони; якщо звiстка про це дiйде до короля, йому, ченцю, напевне, таки вкоротять вiку. Едуард запевняе вiдлюдника, що збереже його таемницю, i знов домагаеться, щоб вiн почастував його олениною. Чернець не погоджуеться, посилаючись на своi обiтницi, i продовжуе заперечувати:

Молоко саме лиш п’ю,

А дичини я не б’ю.

Бiля вогнища погрiйся,

Рясою моею вкрийся

І тихенько спи собi.

Слiд гадати, що тут у рукописi е пропуск, бо незрозумiло, що ж урештi-решт спонукае впертого ченця задовольнити королiвське бажання. Але, мовивши, що його гiсть – «хлопець хоч куди», богобоязкий чернець частуе його всiм найкращим, що е у сховку. На столi з’являються двi свiчки, бiлий хлiб i пироги; на додачу ще й солона та свiжа оленина, вiд якоi вони вiдрiзають найкращi шматочки.

– Менi довелося б жувати сухий хлiб, – сказав король, – якби я не випросив у тебе твоеi мисливськоi здобичi.

От тепер це буде справжня королiвська вечеря, якщо знайдеться щось випити.

Чернець залюбки погоджуеться i наказуе служниковi витягти з потаемного сховку бiля його лiжка барильце в чотири галони; i тодi всi трое гуляють на славу. У цiй пиятицi головуе чернець, який стежить за тим, щоб кожнiй випитiй склянцi передували урочистi слова. Цими веселими приповiдками вони супроводжували свое застiлля, як це робиться в наш час за допомогою тостiв.

Один каже «Fusty bondias»[15 - Латинська фраза, що не мае смислу.], iнший мае вiдповiсти «Убий пантеру»; чернець добре поглузував з неуважностi короля, який весь час забував слова цiеi священноi церемонii.

Так весело минае нiч. На свiтанку, прощаючись зi своiм люб’язним господарем, король запрошуе його до двору, обiцяючи винагородити за гостиннiсть, бо наданий прийом вельми йому сподобався.