Айвенго

Проте якщо розумний i освiчений друг доведе йому, що цi труднощi е лише уявними, якщо вiн прочитае цей твiр вголос, якщо замiнить застарiлий правопис знайомих слiв на сучасний, вiн доведе своему учневi, що, напевне, лише одна десята частина слiв у цiй книжцi справдi вийшла з ужитку. В такий спосiб буде легше вмовити початкiвця пiдiйти до «джерела чистоi англiйськоi»[43 - «Джерело чистоi англiйськоi» – Едмунд Спенсер, англiйський поет доби Ренесансу, поема «Королева фей» (1590–1596); сказано про чосера.

] з цiлковитою певнiстю, що, маючи трохи терпiння, вiн невдовзi зможе насолоджуватися тим гумором i пафосом, якими старий Джефрi тiшив епоху Кресi та Пуатье[44 - Битви пiд Кресi (1346) та Пуатье (1356) – найбiльшi битви Столiтньоi вiйни, в яких Англiя перемогла Францiю, що вiдбувалися за часiв Джефрi чосера.].

Помiркуймо далi. Припустiмо, що наш неофiт у своему новому захопленнi давниною спробуе наслiдувати те, що викликае в нього такий захват; вiн вчинить дуже нерозумно, якщо випише зi словника застарiлi слова i вживатиме iх замiсть слiв i виразiв, поширених у наш час.

Саме такоi помилки припустився Чатертон[45 - Чатертон, Томас (1752–1770) – англiйський поет, автор поем у середньовiчному стилi i писаних середньовiчною англiйською, нiбито створених монахом на iм’я томас Роулi, що жив у Брiстолi у XV ст. Чатертон вiдiслав iх Хорасу Уолполу, проте той упiзнав пiдробку. Життя Чатертон закiнчив трагiчно, наклавши на себе руки, тому в оригiналi Скотт називае його «бiдним Чатертоном». Мiстифiкацiя Чатертона стоiть в одному ряду з Макферсоновою i вiдбивае характерну для 2-i пол. ХVІІІ ст. Тенденцiю: пробудження iнтересу до фольклорно-середньовiчноi творчостi.]. Прагнучи надати своiй мовi старовинного звучання, вiн знехтував усiма сучасними словами i створив мову, яка не мае нiчого спiльного з жодною з тих, якими коли-небудь говорили у Великiй Британii. Той, хто хоче наслiдувати давню мову, повинен засвоiти загальний характер ii граматичних форм, виразiв, зворотiв, принципiв узгодження слiв, а не ганятися за рiдкiсними i забутими словами. Як я вже казав, у творах давнiх авторiв застарiлi слова трапляються набагато рiдше, нiж слова, вживанi досi, але з iншим значенням та в iншому написаннi. Спiввiдношення мiж ними становить приблизно один до десяти.

Усе, сказане мною про мову, тим паче стосуеться зображення почуттiв i звичаiв.