Айвенго

] дав менi чимало цiнних порад; але свiтло, пролите Кройдонським ченцем[48 - Кройдонський чернець – абат Інгульфус.] i Джефрi де Вiнсау[49 - Джефрi де Вiнсау – поет, вважаеться, що вiн супроводжував Рiчарда І у третьому хрестовому походi.], затьмарюеться такою безлiччю нецiкавого i незрозумiлого матерiалу, що я радо звернувся по допомогу до сторiнок Фруасара[50 - Жан Фруасар (1337?—1410?) – автор «Хронiк Англii, Францii та Іспанii», вiдбив подii 1323–1405 рр.], хоч вiн i був вiдомим в епоху, надто вiддалену вiд описуваних мною подiй.

І все ж, любий друже, якщо Ви будете досить великодушнi, щоб пробачити менi цю зухвалу спробу сплести собi вiнок менестреля з коштовних перлин старовини i з брiстольських дрiбничок[51 - Брiстольськi камiнцi, або брiстольськi дiаманти – прозорi кристали з кам’яноi породи вапняку з-пiд Брiстоля, вираз вживаеться у сенсi «пiдробнi дорогоцiнностi».], якими я намагався пiдмiнити справжнi скарби, – я впевнений, що Ваше розумiння труднощiв мого завдання примирить Вас iз недосконалiстю ii виконання. Щодо матерiалiв, менi лишаеться додати небагато: всi вони мiстяться в одному англонорманському рукописовi. Сер Артур Уордор[52 - Сер Артур Уордор – з роману «Антикварiй» сусiда i суперник Олдбока, обмежений i впертий антикварiй.] дбайливо зберiгае його у третiй шухлядi свого дубового столу; проте вiн нiкому не дозволяе до нього доторкнутись, а сам не в змозi прочитати в ньому жодного слова. Пiд час мого перебування в Шотландii я б нiколи не дiстав дозволу побачити цi дорогоцiннi сторiнки, якби не пообiцяв позначити iх яким-небудь чудернацьким шрифтом пiд назвою «рукопис Уордора», таким чином виокремивши його з-помiж усiх iнших i надавши йому такого самого значення, яке мають рукописи Бенетайна, Окiнлека[53 - Рукописи Бенетайн, Окiнлек – важливi джерела ранньоi шотландськоi та пiвнiчноанглiйськоi поезii, другий з них мiстить «Сера Трiстрама» та «Рiчарда Лев’яче Серце». ] та iншi пам’ятки працелюбностi середньовiчних переписувачiв. Я б надiслав Вам для ознайомлення стислий змiст цього цiкавого твору, який я з Вашого дозволу додаю до третього тому мого роману, якщо диявол друкарства не буде втiшений пiсля набору всiеi книги.

Прощавайте, дорогий друже, я сказав досить для того, щоб пояснити, якщо не виправдати, свою спробу. Незважаючи на Вашi сумнiви i мою власну нездарнiсть, я все ж таки сподiваюся, що вдався до цiеi спроби не марно.