Айвенго

Написанi першими «Пiсня останнього менестреля» (1805) та «Мармiон» (1808) вiдзначаються яскравим, навiть дещо декоративним, середньовiчним колоритом; не чужi iм i iррацiонально-мiстичнi мотиви, притаманнi ранньому англiйському романтизмовi. Гiрська гельська Шотландiя вперше з’являеться в поемi «Дiва озера» (1810), за визначенням автора, поемi «про кохання, магiю й вiйну, що зображае звичаi наших горян». Саме ця поема й зробила Скотта надзвичайно популярним; на гiрських дорогах до озера Лох-Кетрiн, мiсця дii поеми, з’явилися сотнi шанувальникiв твору; вони, до речi, пiдказали iдею туристського маршруту, який дiе i нинi.

Але наступнi поеми Скотта вже не мали такого великого успiху: «Рокбi» (1813), де змальовано образ розчарованого благородного розбiйника, i «Володар островiв» (1815), де виведено легендарного нацiонального героя Роберта Брюса. Ім’я шотландського патрiота, який зазнав чотирьох поразок вiд англiйцiв, був вiдлучений вiд церкви й поставлений поза законом, але врештi-решт перемiг i став королем вiльноi Шотландii, буде фiгурувати i в романiстицi Скотта. Пiзнiше, вже наприкiнцi XIX столiття, образ Роберта Брюса зацiкавив Лесю Украiнку, i вона написала поему про шотландського нацiонального героя.

Уже в очах сучасникiв Скотта його поеми поступалися романiстицi. Але не варто на цiй пiдставi iх недооцiнювати, забуваючи про принципово важливу роль, яку вiдiграли вони у формуваннi iсторичноi поеми, що була дуже поширеною в лiтературi доби романтизму, зокрема в украiнськiй; згадаймо хоча б про те, яке значне мiсце iсторичнi поеми посiдають у творчостi Тараса Шевченка.

Вальтер Скотт писав понад тридцять рокiв. За цей час вiн створив 26 романiв, до яких слiд додати ще повiстi й оповiдання, дев’ять поем, кiлька балад, багато праць лiтературознавчого та iсторичного змiсту, зокрема «Життя Джона Драйдена» (1808), «Життя Наполеона Бонапарта» (1817), «Життеписи романiстiв» (1821–1824), «Смерть лорда Байрона» (1824), «Історiя Шотландii» (1831) та iншi. Вiн редагував зiбрання творiв Джонатана Свiфта i Данiеля Дефо, регулярно виступав з публiкацiями в перiодицi, був видавцем.

На його творчому шляху чiтко вимальовуються два перiоди – поетичний та прозовий. I вiхою, що роздiлила iх, була поява у 1814 роцi першого роману Скотта «Уеверлi». Цей роман вiн почав писати ще 1805 року, але потiм вiдклав його на невизначений час, зосередившись на поемах та баладах. Роман вийшов анонiмно, що загалом було тодi звичним явищем.