Айвенго

Це дуже виразне, рухливе обличчя з важкими i грубими рисами, засмагле пiд тропiчним сонцем до негритянськоi чорноти, у мить спокою немовби спочивало пiсля вибуху шаленоi пристрастi; але набряклi жили на лобi i нервове сiпання верхньоi губи показували, що буря може щомитi вибухнути знову. В проникливому поглядi його смiливих темних глибоких очей чаiлася оповiдь про перенесенi i подоланi небезпеки. Вiн мав такий вигляд, наче хотiв наразитися на опiр – лише для того, щоб знищити супротивника, виказати свою волю та мужнiсть.

Глибокий рубець над бровами робив його обличчя iще суворiшим, а одне око, ледь зачеплене цим рубцем, трохи косило i дивилося з похмурою люттю.

Цей вершник, подiбно до свого супутника, був одягнений у довгий чернечий плащ, але червоний колiр цього плаща давав зрозумiти, що його хазяiн не належить до жодного з чотирьох головних чернечих орденiв. На правому плечi був нашитий бiлий суконний хрест дивноi форми[86 - Хрест дивноi форми – Мальтiйський хрест з вiсьмома променями. Проте у кольорах Скотт вiдхилився вiд фактiв: подiбно до цiстерiанцiв, храмовники носили бiлу сутану, що мала означати чистоту, i червоний хрест.

]. Пiд плащем проглядала несумiсна з чернечим саном кольчуга, рукави i рукавички якоi були зробленi з металевих кiлець; сплетена з надзвичайною майстернiстю, вона щiльно, мов нашi светри з м’якоi вовни, облягала його тiло. Наскiльки давали змогу бачити складки плаща, кольчуга прикривала i його стегна; колiна були вкритi тонкими сталевими пластинками, а литки – металевими поножами. За поясом стирчав великий двосiчний кинджал – едина зброя вершника.

Їхав вiн верхи на мiцному iздовому конi; певно, хотiв поберегти сили свого порiдного бойового скакуна, якого один iз зброеносцiв вiв позаду. Кiнь був у повному бойовому уборi; з одного боку сiдла висiв короткий бердиш з розкiшною дамаською насiчкою, з другого – оздоблений пiр’ям шолом хазяiна, його ковпак з кольчуги i довгий двосiчний меч. Другий зброеносець тримав у пiднятiй руцi спис хазяiна; на наконечнику списа майорiв невеликий прапорець iз зображенням хреста, подiбного до того, що був нашитий на плащi.

Той самий зброеносець тримав невеликий трикутний щит, згори широкий, щоб прикривати груди, i загострений донизу. Щит був у червоному суконному чохлi, i тому написаний на ньому девiз прочитати було неможливо.

Слiдом за цими двома зброеносцями iхали двое слуг; з iхнiх смаглявих облич, бiлих тюрбанiв i дивного крою одягу було зрозумiло, що вони – уродженцi Сходу.