Ігри долі

Анi явно не подобалося, що ii так iгнорують, але зробила так, як вiн казав. Усiлася на крiсло i стала чекати, стараючись не дивитися на чоловiка, який перед нею.

Але усе, що розповiдали дiвчата в унiверститетi виявилося правдою. Чоловiка, якого вона бачить перед собою, можна було назвати Аполлоном. Чорне, як воронове крило волосся, було трохи скуйовджене, й очi видавали втому, але навiть так вiн виглядав неймовiрно привабливим. Аня опустила погляд трохи нижче. Першi гудзики сорочки були розстебнутi, так як на дворi стояла задушлива передгрозова погода, тому така зовсiм неофiцiйнiсть була прийнятна.

Та тiльки ця неофiцiйнiсть стала викликати зовсiм незнайомi досi Аннi почуття. Їi взору вiдкрилися мiцнi м’язи шиi i непослушнi кучерi на його грудях. Й досi незвiдана струна пристрастi забринiла по тiлi дiвчини. Але та старалася заглушити цi почуття. Вона прийшла зовсiм не за цим.

– Гарне видовище, – запитав Нiколас, i в його голосi чулася насмiшка.

Дiвчина аж здригнулася вiд несподiванки i почервонiла вiд сорому.

«Невже вiн бачив, як вона безсоромно розглядае його тiло. Ох, Боже, який сором».

Дивлячись на нього i безперервно клiпаючи очима, Аня силкувалася щось сказати, але в неi це явно погано виходило. Нiколас засмiявся, дивлячись на безпораднiсть дiвчини.

– Не потрiбно нiчого пояснювати, я все розумiю, – знову насмiшкувато промовив чоловiк.

До такого вiн уже звик. А от Анна нi. У неi це вперше… дiвчина опустила очi, несмiючи пiдняти, проклинаючи себе i бажаючи провалитися крiзь землю.

Щоб торхи розрядити обстановку Нiколас знову хотiв трохи пожартувати з нею.

– І що, вам сподобалося те, що ви побачили?

Дiвчину це вже почало дратувати. «От самозакоханий iндюк, – думала вона. – Вiн ще довго збираеться насмiхатися надi мною?»

Взявши себе в руки, дiвчина пiдняла голову. Дивлячись прямо йому в очi, твердо промовила:

– Ми тут зустрiлися для того, щоб обговорювати вашу зовнiшнiсть чи, можливо, поговорити про роботу?

«Ого, – здивувався Харт.

 – Ото характер. Яка витримка. Яке вмiння тримати себе. Оце так! Вперше менi попався такий екземпляр. Ну – ну, подивимося, що буде далi?»

А далi було усе за планом Анни. Дiвчина явно забула, що перед нею привабливий чоловiк, фiксуючи свою увагу тiльки на запитаннях мiстера Харта i вiдповiдях на них.

Нiколасу дуже подобалися вiдповiдi цiеi дiвчини. Можна було б навiть сказати, що вiн був у захватi вiд ходу ii думок.