Мертвому півню фагот не потрібен

)]

То вже було бiльш нiж серйозно: коли Мейра починала лаятися французькою, це означало, що в нiй прокидаеться лихий норов ii навiженоi матусi, яка уславилась тим, що добряче попила кровi не тiльки зi свого нещасного благовiрного i з усiх близьких та далеких родичiв, але й залляла сала за шкiру не однiй сотнi каiруанцiв.

– Кнуряка некастрований! – Мейра погрозливо замахала кулачками i рушила на Потера.

– Ти що, рехнулася? – цiлком реальна небезпека змусила Потера умить забути про болячки i зготуватися до вiдсiчi.

– Zut alors![15 - Начхати! (фр.)] – заверещала Мейра, бризкаючи на всi боки слиною. – Виставив мене на посмiховисько та ще й дурника клеiть! Через тебе менi хоч на вулицю не потикайся! Падлюко! Дiйшло до того, що навiть та курва Дане з мене глузуе! А все через твою сучку секретарку! І це я, поважна дама, повинна терпiти знущання через якусь кривоногу шмаркачку?!

– До своiх спершу придивись! – огризнувся Потер.

– Що-о-о? – сторопiла Мейра.

Чого-чого, а такоi зухвалоi пiдлостi вона аж нiяк не чекала.

– Ти на що натякаеш? – обличчя ii вкрилося лататтям кривавих цятринок, губи ображено задрижали, а у раптово змарнiлому поглядi застигло тривожне вичiкування.

– Та провались ти крiзь землю! – намацавши слабинку у бойових редутах ворога, Копонешро заволодiв стратегiчною iнiцiативою i, не даючи Мейрi отямитися, перейшов у наступ. – Що ти собi дозволяеш? Думаеш, я терпiтиму твоi вибрики? Подивись, подивись на себе! Забула, у чому ходила ще рiк тому? Теж менi ледi вискiпалась! На чиi грошi одягаешся? На чиiх харчах вiд’iла задницю? Я кручусь, як бiлка в колесi, щоб у домi був достаток, а ти цiлими днями вештаешся по знайомих, тринькаеш грошi на що попало, ще й набираешся нахабства влаштовувати менi скандали!

Потер на хвильку замовк, аби перевести подих перед тим, як завдати вирiшального удару, що повинен був, за його задумом, остаточно деморалiзувати i знешкодити противника.

– Тобi щось не подобаеться? Нема проблем! Пакуй своi манатки i забирайся геть, хоч до чорта в зуби, хоч до своеi бiснуватоi матiнки! І то негайно!

Одначе його упевненiсть в перемозi виявилася поспiшною.

– Volontiers![16 - Охоче! (фр.)] – розiтнув повiтря войовничий клич i блуза на масивних Мейриних грудях напнулася й затрiпотiла, немовби бойове знамено.